Вікна, двері та інша допомога переселенцям від «Mercy Corps»

Олександра Грицак, професор соціології «Рід-коледжу» та Тетяна Тердал, член Ради Директорів Українсько-Американської Культурної Асоціації Орегону допомагають американській організації «Mercy Corps» організовувати гуманітарну місію в Луганській і Донецькій області, про яку розповідають у ефірі «Громадського радіо».

Наталя Соколенко: Що спонукало вас допомагати Україні?

Олександра Гицак: Після Євромайдану, коли розпочалися страшні події, у світі говорили, що є стільки переселенців. І ми зрозуміли, що нам потрібно працювати над цим.

Дмитро Тузов: Яким саме містам та регіонам Донецької та Луганської області ви допомагаєте?

Тетяна Тердал: Наша організація (Українсько-Американська Культурна Асоціація) працювала з відомою американською організацією «Mercy Corps», що перекладається як «Корпус милосердя», щоб вони почали працювати в Україні. До 2015 року вони там ніколи не працювали. Ми допомогли їм отримати грант від Америки на 2,5 мільйони доларів на працю у Луганській області. Вони зараз базуються в Сєвєродонецьку і працюють по всій Луганській області.

Дмитро Тузов: Яка саме допомога надходить?

Олександра Грицак: Є декілька програм. Вони партнери Всесвітньої продовольчої програми і разом з ними дають грошову допомогу переселенцям через «Ощадбанк» (450 грн. на місяць протягом трьох місяців). Окрім цього, переселенцям надають пайки.

У них є також програма підтримки малого бізнесу: дають малі гранти переселенцям, членам приймаючих родин, мешканцям прифронтових населених пунктів і підприємцям, які готові приймати переселенців на роботу по всій підконтрольній Україні території.

Ще є важливий напрям водопастачальної програми: постачання води школам, дитсадкам, хатам і малозабезпеченим сім’ям. Остання програма — житлова. Через неї доставляють двері, вікна, будматеріали, щоб мешканці могли відбудувати будинки і знову заселитися до них.

Наталя Соколенко: Як знаходити контакти людей, які займаються програмами?

Олександра Грицак: Є гаряча лінія за номером 0 800 3000 73. За цим номером можна попросити допомогу від «Корпусу милосердя».

Дмитро Тузов: Як далі буде розвиватись програма?

Олександра Грицак: Ми приїхали давати «Корпусу милосердя» поради, які зараз є потреби. «Корпус милосердя» працює з міською адміністрацією, з волонтерами. Вони працювали дотепер у інших країнах, а Україну знають менше.

Тетяна Тердал: Вони мають тридцять років досвіду роботи в зонах конфлікту, стихійного лиха. Таку роботу вони робили більш, ніж в сорока країнах світу. Ми хочемо допомогти їм зв’язатися з суспільними громадськими організаціями.

Наталя Соколенко: Як ваші рідні відпускали вас в Україну?

Тетяна Тердал: Мій чоловік — американець. Але він дуже любить Україну та підтримує її. З його ініціативи 10 років тому ми поїхали в Україну та викладали в УКУ півроку. Під час Помаранчевої революції ми разом з ним були спостерігачами на виборах. Тому він підтримав мене у цій поїздці.

Дмитро Тузов: Чи може бути збільшена сума та кількість грантів?

Олександра Грицак: Зараз це питання розглядається. Ми активно лобіювали сенаторів в Орегоні, щоб вони підняли це питання на урядовому рівні. Зараз у нас кампанія на вибори президента. Від цього багато залежить: братиме гору демократична партія з Гіларі Клінтон чи республіканці з Трампом.

Наталя Соколенко: Які прогнози у вас щодо результатів виборів президента у США?

Олександра Грицак: Мій прогноз: виграє Гілларі Клінтон. Трамп — дуже одіозна фігура. Від себе він усунув дуже багато виборців. Різні види населення були обурені, що він часто виступає проти іммігрантів.

Дмитро Тузов: Ми в Україні бачимо, що Трамп зараз посилив кампанію і дещо змінює стратегію своїх дій.

Тетяна Тердал: В Орегоні вибори пройшли нещодавно: праймеріз, а також у нас були вибори мера, місцеві вибори. На той час, коли у нас пройшли праймеріз, від республіканської партії вже був тільки один кандидат. Хоча в бюлетенях, які ми отримали поштою за два тижні до виборів, було три кандидати.

Але ми спостерігаємо за кандидатами, ділимось інформацією, хто має позицію щодо України. Деякі кандидати мали вже сформовану позицію по Україні, яку опублікували. Я була нещодавно на фандрейзингу з Біллом Клінтоном і мала можливість коротко поговорити з ним про Україну та нагадати, що це важливо нашій громаді.

Дмитро Тузов: Як розвивається кампанія Гілларі Клінтон?

Олександра Грицак: Її кампанія досить поміркована. Вона консервативно дивиться на всі питання. Мені здається, Трамп піднімає конфліктні справи, Гілларі Клінтон намагається бути в «золотій середині», щоб електорати йшли за неї.

Наталя Соколенко: Про що говорить преса в США, коли йдеться про сьогодення і майбутнє?

Олександра Грицак: В Америці ведуться дискусії про глобальне потепління, питання чистої води, повітря, довкілля. У нас, як і скрізь, висить питання: в якому світі будуть жити наші діти? Ми намагаємось думати і над цими проблемами. У політиці є багато кампаній, які намагаються піднімати їх.

Дмитро Тузов: Наскільки американці розуміють, що відбувається в Україні?

Тетяна Тердал: Зараз у світі стільки конфліктів, що у американській пресі вже майже не висвітлюється Україна. Коли я розмовляю зі своїми друзями, а вони знають, що я з України, вони кажуть: «Як добре, що там все тихо». Мені потрібно нагадувати, що все не тихо: йде війна, люди помирають щодня.

Ми намагаємось публікувати інформацію, зустрічатися з представниками газет та радіо, щоб вони писали про конфлікт та Україну.

Олександра Грицак: Я як науковець хочу сказати, що експерти добре знають, що тут відбувається, хоч і не завжди говорять це для преси.

Дмитро Тузов: Серед економістів побутує думка, що про серйозний економічний розвиток не доводиться говорити, поки триває війна. Ви поділяєте цю думку?

Тетяна Тердал: За освітою я економіст. Окрім гуманітарної допомоги, я б хотіла розвивати бізнес в Україні, допомагати американським компаніям починати робити виробництво в Україні.

Наприклад, компанія «Columbia Sportswear». У нас подібний клімат, і була б рада, щоб вони відкрили виробництво в Україні. Про це треба говорити, надавати їм пільги та заохочення. Можливо, починати треба з компаній, які не потребують великих фізичних вкладень.