Фото: cont.ws
Як Друга світова війна на інші війни ХХ століття відбилися у плакатах, запитаємо у нашого гостя Віталія Шості, професора, члена-кореспондента Національної академії мистецтв України та народного художника України.
Василь Шандро: В час, коли не було Інтернету та доступу до інформації, візуальні мистецтва відігравали значну роль. Якщо ми зануримося у час до початку війни до 1939 року, чи можемо ми говорити про паралелі між радянським плакатом і плакатом німецьким?
Віталій Шостя: Якщо виходити з того, що війна — це формалізація ідеології, то ідеологія відбивалась візуально у плакаті. Він був в будь-якому середовищі — в окопах, на заводах тощо.
Але це почалось ще раніше. Наприклад, російсько-японська війна 1904-го року так само потужно відбита у плакаті. Росія тоді думала шапками закидати Японію, і це зображено у плакаті. Величезний донський казак, страшний та канібалістичний в шапці пожирає собі в пащу маленького японця.
Цікаво, як відповідали японці на те: напівоголений торс японця в білому нижньому одязі прикладом лупить купу бородатих рудих росіян. Цю війну Росія програла, і був такий плакат на яскравому красивому аркуші, як гомосексуальний тріумф японської імперії, де був поставлений на карачки казак і його ззаду обіймає японець.
До Другої світової війни є цікавий зріз плакатів польсько-російської війни 20-х років. Треба було пояснювати польському населенню, що більшовики все відберуть. І був плакат «Гуляють большевіци», де знову таки казаки в папахах в розгулі: один ґвалтує жінку, другий б’є прикладом когось. Тобто зображувалась можливість отримати таке життя.
Був цікавий плакат «Потвор большевіцкий», де зображена потвора — кінь з двома людськими головами, і одна голова — це Троцький, друга — Ленін. А на тому коні верхи сидить скелет як образ смерті і атакує туж саму Польщу.
Василь Шандро: В радянські часи 20-х років на плакатах вимальовувалась сильна людина, робітник. Чи були подібні речі у Німеччині? Чи вони мали свою особисту стилістику?
Віталій Шостя: Мало сказати — подібні, це абсолютно кальковані речі. В минулому році в Мистецькому Арсеналі була цікава виставка, де організатори показали всі плакати того часу вперемішку: отже поруч опинились плакати, де був прекрасний воїн-німець з вилицями і тут же такий самий радянський. Все однакове і там, і там: на фоні прапору — летять літаки та суне потужна армія. Доволі примітивні підходи, але вони працювали.
Ще досі лишилася якась кількість ветеранських організацій, яка підживлюється ідеологією, що це вороги, і це ніколи не прощається. В той час, коли ми бачимо, що цивілізовані народи діють іншим чином. Німці, мало того, що попросили пробачення, вони ще фінансово залагоджують свою провину
Василь Шандро: Як зображали німців радянські плакати і німецькі плакати — радянських громадян до війни і вже під час війни? Чи були якісь дружні плакати, наприклад, в 30-х роках?
Віталій Шостя: Були. От саме це сприйняття, коли Друга світова війна розділилася на якусь Вітчизняну придуману. Війна розпочалася в 1939 році. 22 серпня Гітлер, виступаючи перед генералітетом Вермахту, сказав, що ми із Сталіним єдині, зовсім скоро на німецько-російському кордоні потиснемо один одному руки і почнемо розділяли Європу на свій лад. А через місяць відбувся парад у Бресті. Є плакати про цю співпрацю, де зображений німецький військовий і наш військовий. І тут ми бачимо неправду і брехню про слов’янський світ — чому цей парад був не з поляками, а з німцями?
Василь Шандро: Окрім героїзації цієї війни, чи ішлось художникам про пам’ять та примирення у повоєнний період?
Віталій Шостя: Не йшлося. Ще досі лишилася якась кількість ветеранських організацій, яка підживлюється ідеологією, що це вороги, і це ніколи не прощається. В той час, коли ми бачимо, що цивілізовані народи діють іншим чином. Німці, мало того, що попросили пробачення, вони ще фінансово залагоджують свою провину. Так само як Франція і Німеччина зараз не є ворогами, хоча були лютими ворогами історично кілька разів.
Тетяна Трощинська: Якщо говорити про нинішню війну, наскільки використовується мистецтво плакату зараз? Тому що ми бачимо якісь примітивні речі, які використовує Міністерство оборони для популяризації контрактної армії. Можливо, ви як професіонал бачите щось інше?
Віталій Шостя: Плакат має можливість створити образ, який добре запам’ятовується і зчитується. І теперішній будь-який громадянин є близьким до читання через метафору, особливо українець, тому що вся наша народна творчість та сприйняття світу йде через метафору.
Два роки тому Міністерство культури оголосило конкурс про патріотичний плакат, і ми зі своїми студентами зробили кілька десятків робіт, частина з них навіть була відзначена. Але я їх ніде не побачив у тиражі, а там були абсолютно гострі речі — і про нашого «старшого брата», і про воїна. Якщо ми бачимо, що працює дитячий малюнок, і всі бліндажі ними обвішані, то, напевно, ця візуальна частина необхідна людині.