Як «Дитяча лікарня майбутнього» стала лікарнею минулого

Крістіна Бердинських — авторка статті «Больница прошлого» в журналі «Новое время». Журналістка розповідає, куди пішли зібрані на проект кошти.

Наталя Соколенко: «Лікарня майбутнього» — так називався проект дружини екс-президента Ющенка Катерини. Минуло 10 років з його старту. Ти звернулася до цієї теми через круглу дату?

Крістіна Бердинських: У зв’язку з «ювілеєм» його згадували. Я вирішила подивитися, що з ним сталося.

Наталя Соколенко: Що це було?

Крістіна Бердинських: У 2006 році дружина тогочасного президента Віктора Ющенка Катерина ініціювала амбіціозний проект під назвою «Лікарня майбутнього».

Це мав бути надсучасний центр медицини, де б лікували хвороби та робили операції, яких до того часу в Україні були неможливими, до цього їх діткам робили лише за кордоном. Це мало зекономити кошти батькам і дати поштовх розвитку української медицини. З цією метою зібрали гроші. Була проведена безпрецедентна акція.

Фонд об’їхав абсолютно усі обласні центри, презентував цей проект. В кожному обласному центрі відбувалися зустрічі з місцевим бізнесом, заохочував давати кошти на цей проект.

Катерина Ющенко була обличчям проекту. Це все закінчилося благодійним телемарафоном, теж безпрецедентним. До нього підключилося 11 телеканалів, які транслювали телемарафон. Глядачів заохочували жертвувати за допомогою СМСки. За допомогою повідомлень вдалося зібрати 3,5 мільйони гривень. Одне СМС коштувало 5 гривень. Якщо вважати, що одна людина відправляла одне СМС, то виходить, що 700 тисяч українців долучилися до цієї акції.

90% грошей дали олігархи. Вдалося зібрати біля 100 мільйонів гривень. Як зазначено на сайті «Дитячої лікарні майбутнього» Найбільше грошей дали Фонд Рената Ахметова (8,7 мільйонів доларів), Вадим Новинський (4,5 мільйони доларів), Борис Колесников (1,5 мільйонів доларів). Не так багато часу минуло після Помаранчевої революції. Великий бізнес хотів підтримувати гарні стосунки з владою, тому приставав на будь-які благодійні пропозиції влади, убезпечуючи себе від неприємностей.

Наталя Соколенко: Ти поспілкувалася з деякими олігархами, які жертвували гроші. Що вони кажуть?

Крістіна Бердинських: Борис Колесніков поринув у сентиментальні спогади і сказав, що пам’ятає цю зустріч, яка проходила в «Donbass Palace». Це була зустріч Катерини Ющенко з донецьким бізнесом. Тоді, як він каже, Ренат Ахметов вирішив профінансувати один корпус, а Колесніков — зимовий сад для дітей. З ними оформлювалась угода. Ці 1,5 мільйона були розраховані на два роки, він виплачував ці гроші протягом двох років. Новинський каже, що він теж хотів дати на щось конкретне, тому він оплатив розробку проекту, яка коштувала 4,5 мільйони.

Але потрібно розуміти, що проект залишився проектом. Новинський заплатив за повітря. Проект є у вигляді красивої презентації, але ніколи вже не буде реалізований.

Ці 100 мільйонів гривень зараз зійшли до нуля.

Ольга Веснянка: Свого часу я співпрацювала з фондом Катерини Ющенко «Україна 3000» ​в аспекті кінематографу. Я бачила, що там працюють люди, щиро натхненні цією роботою. Чому, на вашу думку, не вдалося реалізувати проект?

Крістіна Бердинських: Через обставини. Фонд збирав гроші, не маючи державних дозволів на будівництво та інше. Я так розумію, що Катерина Ющенко розраховувала, що їй як дружині президента державні органи підуть назустріч, але почалася політична боротьба.

Коли збиралися гроші, всі давали на будівництво. Потім з’ясувалося, що фонд відповідав лише на закупівлю медичного устаткування, навчання лікарів та за розробку проектної документації. Все інше мала оплатити держава, державне управління справами. У 2009 році остаточно державне управління справами сказало, що грошей на будівництво немає, яке оцінювалося більше, ніж на мільярд гривень.

Я думаю, що вони дійсно хотіли побудувати лікарню, але не розрахували складову менеджменту. У них відкрита бухгалтерія, не можна звинувачувати їх у розкраданні.

Найголовніша помилка у тому, що організатори проекту не вибачилися перед суспільством.

Ольга Веснянка: Де ці гроші?

Крістіна Бердинських: Велика частина грошей пішла на проектну документацію, ще 10 мільйонів гривень пішло «в землю», на величезну ділянку, де стоять «початки» фундаменту. Коли фонд зрозумів, що будівництво лікарні не відбудеться, принаймні на цій ділянці, вже ніколи, він закупив медичне устаткування на 36 мільйонів гривень і поставили його в Інститут раку та в Інститут педіатрії, акушерства і гінекології. Вона працює. Інше — конференції, адміністративні витрати, податки.

Поки фонд не міг нічого робити з цими грошима, вони перебували на депозиті. Відсотків «накапало» багато, аж 70 мільйонів гривень. Вони пішли на фінансування медичний центр «Novo» у Львові на базі комунальної лікарні. Вони повністю відремонтували приміщення, закупили сучасне устаткування. Цей медичний центр обслуговує і дітей, і дорослих на платній основі. Установа зареєстрована як благодійна організація. Такої форми немає у жодної лікарні в Україні. На благодійній основі надаються послуги лише дітям за трьом категоріями. 80% чи навіть більше послуг надаються платно. Але вона не має права отримувати прибутку, бо це благодійна установа, вона сплачує податки лише із зарплат.