Як правильно підготувати дитину до школи?

Як це зробити м’яко і правильно, розкаже психологиня Катерина Гольцберг.

Режим дня.

Дитина за літо звикла до того, що вона прокидається зранку пізніше, і саме зараз час починати раніше будити дитину, щоб вона звикала до нового режиму. І рекомендується не поступово наближувати час до необхідного, а одразу вставати, коли потрібно.

Є тенденція, що дитина повинна прокидатися за годину до виходу, адже дитині потрібен час на пробудження. Психіка дитини дуже інертна, і потребує цього часу.

Сніданок.

Коли дитина встала заздалегідь, вона може захотіти через певний час поснідати, і це краще встигнути зробити дома. Адже коли ми прокидаємось, наш шлунок ще не готовий до прийому їжі.

Взагалі, сніданок — це дуже важливо, адже є сніданки, які включають мозок дитини в роботу. Це, наприклад, яйце чи якісь вуглеводи.

Проте, якщо дитина чинить супротив прийому їжі, не примушуйте, сніданок не має перетворюватися на покарання. Треба розуміти, що дитина повинна йти в школу в доброму настрої, а якщо це перетвориться на сварку, навіщо той сніданок.

Дисциплінарні навички.

Першокласнику потрібно допомогти зорієнтуватися в школі. Я завжди пропонує сходити батькам до школи та з’ясувати, де туалет, де їдальня, де класна кімната, щоб показати дитині.

Також потрібно навчити дитину знайомитися, представлятися. Вона повинна вміти сказати своє ім’я, свій вік, спитати, як звуть однокласника.

Дитина повинна вміти застібнути ґудзики чи шнурки, або дитина повинна вміти попросити про допомогу.

Дитині, яка йде до школи не вперше, потрібно згадати шкулький ритм. На це піде певний час, тому цього не потрібно лякатися, вона все одно звикне та згадає.

Сварки між школярами.

Якщо дитина просто жаліється і просто розповідає, це непогано, можливо, все йде, як і треба. А от якщо дитина замкнулася і нічого не розповідає, то тут можливі зміни, які ми можемо пропустити.

Дитина налаштовується, вона хоче дізнатися в мами чи тата, як їй ставиться до цього. І від реакції батьків залежить і її реакція. Тому реакція має бути спокійною. Я дуже завжди прошу батьків не йти розбиратися до чужих дітей та батьків. В школі є вчитель, який має бачити цю картину і приймати відповідні рішення. Адже, якщо ми почнемо розбиратися з усіма дітьми і батьками, становище може бути жахливим. Іноді діти посваряться в першому класі, а батьки не розмовляють до десятого.

Деякі розчарування дуже корисні дітям, переживши певні проблеми, дитина починає сама себе поважати. Це дає їй змогу і надалі долати труднощі. А коли ми весь час втручаємося, ми не даємо дитині виробити свої методи подолання проблем. Ми можемо радити, наводити приклади, ми можемо направляти, та ми не повинні жити за дитину, це її життя та її досвід.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.