Як терор ХХ ст. змінював ідентичність українців?

Нещодавно у Книгарні Є Джордж Лібер, професор історії Університету Алабама в Бірмінгемі, США, презентував ґрунтовне дослідження, присвячене змінам ідентичності українців під впливом подій початку 20століття.

Василь Шандро: Для чого американцям досліджувати історію української ідентичності?

Тетяна Трощинська: Що ви можете «продати» своєму умовному американському студенту?

Джордж Лібер: В США мало знають про Україну, а тим більше про історію Російської імперії чи Радянського Союзу. В Америці не можуть думати одночасно про багато речей. Після трагедії 2001 року в Нью-Йорку тепер все більше зростає інтерес до вивчення ісламського фундаменталізму, а ось вивчення Східної Європи втрачає підтримку.

Василь Шандро: Наскільки змінилась українська ідентичність і як це впливає на сучасних українців?

Джордж Лібер: В першій половині 20 ст. українська ідентичність розширилась, і Україна повстала на карті світу, це головна новина минулого століття. Питання ідентичності людей, що жили на території України в різних державах, то тут є багато національностей. Але наприкінці Другої світової війни різноманітність стала меншою. Це і через сталінський терор, війни. З початку 50-х років Україна більш одноманітна.

Василь Шандро: Це була радянська чи «совєтська» Україна?

Джордж Лібер: В різні часи була і радянська, і «совєтська». Наприклад, при Шелесті була радянська, а при Щербицькому — «совєтська».

Василь Шандро: Чи можна провести паралелі між США та Україною? І там, і там багато етносів.

Джордж Лібер: Це різні держави за оформленням. В США можна мати певне походження, але дуже мало людей мають національну свідомість, окрім як американську. Якщо перше покоління мігрантів ще розмовляло своєю мовою. То їх нащадки асимілюються і вважають себе американцями.

Поза великими містами в Америці є мало усвідомлення, що люди відрізняються національною свідомістю.

Василь Шандро: Як ви ставитесь до декомунізації в Україні?

Джордж Лібер: Не можна розпочинати історію України з якогось конкретного року, але чи потрібні були Україні всі ці статути Леніна? Треба дивитись все-таки вперед, а не назад.

Процес декомунізації проходить ззовні, а внутрішня декомунізація набагато складніша, потрібно кілька поколінь, щоб це все «почистити».

Василь Шандро: В Україні до певних історичних дат активно проговорюються певні теми: Волинська трагедія, Бабин Яр. Хто формулює ці меседжі?

Джордж Лібер: Американці дуже мало знають про цю частину світу. Якби краще був розвинений туризм, більше людей могли б сюди приїхати. Через те, що мало знають, люди повторюють давні байки. Говорити і вивчати такі теми потрібно більш об’єктивно.

А щодо України — то в США більшість навіть не знають, що Україна собою представляє. І, на жаль, в діаспорі та тут є дуже мало людей, які професійно займаються цією тематикою.