На зв’язку зі студією — головний редактор журналу «Гроші» Олександр Крамаренко.
Андрій Куликов: Публікація президентського указу про впровадження в дію відповідного рішення РНБО викликала паніку, тривогу серед тих, хто користується так званими електронними грошима. Навіть я, хоч ніколи не мав справу з WebMoney, стривожився, бо пишуть, що 4 мільйони українців користуються WebMoney. Наскільки ця зупинка роботи WebMoney в Україні вдарить по простих українцях?
Олександр Крамаренко: Важко сказати, тому що статистика щодо цієї системи не занадто відкрита. Національний банк каже, що в першому кварталі поточного року приблизно менше 0,1% платежів, які йшли системами електронних переказів (за виключенням карткових рахунків, за виключенням системи електронних платежів, тобто розрахунків від банку до банку). Я не впевнений, що можна повністю довіряти цій цифрі, але мені здається, що вона досить слушна, тобто це не занадто велика питома вага. Протягом останніх днів я опитав кілька десятків своїх друзів, які користуються системами електронних переказів. Ці системи популярні серед людей, які працюють як фрілансери, тобто роблять якісь замовлення і отримують через ці системи платню. Вони кажуть, що у них останнім часом майже не було операцій саме у гривні через цю систему. А мова йде про обмеження компанії, яка є українським резидентом webmoney.ua. Цієї компанії в списку не було, була материнська компанія, яка зареєстрована, здається, в Латвії і була російська компанія. Нацбанк 25 травня, попри те, що webmoney.ua не було у санкційному списку, скасував реєстрацію цієї платіжної системи в країні. Це досить дивна історія, тому що юридично я не вбачаю підстав для цієї дії. Якби РНБО додав компанію до санкційного списку, то немає проблем, можна було б припинити реєстрацію.
Що можна зараз зробити з цими коштами? Люди намагалися за моїм проханням заплатити гривнями, які є на цих рахунках, за мобільний зв’язок. Це неможливо було зробити. Неможливо було вивести через автоматичну конвертацію на інші валюти, купити ці ж платіжні знаки в доларах або євро. Але є така шпарина — так звані прямі угоди між користувачами, але там приблизно на 10 — 20% гірший курс, за яким можна позбавитися гривні в обмін на валютні знаки. Якщо казати про валютні знаки, то вони в Україні не є законними, але люди користувалися, тому що це відбувалося за межами країни.
Андрій Куликов: Навіщо існують такі системи, як WebMoney? Чому не можна переказувати з картки на картку?
Олександр Крамаренко: В цих системах значно нижчі комісії. Ці системи не дуже доступні українським контролюючим органам. Є дуже багато сервісів в онлайні, які інтегровані в ці системи, значно зручніше їх використовувати.
Коли ми працюємо з карткою, то є ризик «засвітити» дані щодо картки в інтернеті, потім ці дані будуть намагатися вкрасти. Якщо є посередник, як ця система, то це краще захищає картки, тому що картку знає тільки ця система. Якщо вона знана і поважна, опікується прихильністю своїх користувачів, то вона щільно охороняє цю інформацію.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.