Фото: varta.kharkov.ua
«Ми маємо розуміти, що всі ці інститути книжки, театру, кіно і так далі — це, в першу чергу, інструменти реформ. Для цього вони і потрібні. Може, не назавжди, а на якийсь час. Створити це може Міністерство культури, яке мусить і буде його фінансувати. Підозрюю, що в нашого Міністерств не до кінця є візія, що якщо просто виділити будівлю і певну кількість ставок і не виділити програмний бюджет, то це буде профанацією реформи і така інституція не буде дієвою.
Польський Інститут працює таким чином: вони мають стале фінансування на утримання будівлі і штату, він невеликий — 31 особа (п’ять мільйонів злотих на рік). І п’ять з половиною мільйонів — на програмну діяльність. Це означає, що ці кошти йдуть театрам, а не залишаються в інституції», — розповідає Світлана Олешко про роботу інституції в Польщі.
Щоб було зрозуміло, як відповідна інституція може працювати в Україні, режисерка навела декілька прикладів програм, які реалізує Інститут театру в Польщі:
«У першу чергу, Інститут театру не буде займатися міжнародною промоцією окремо взятих театрів і відправляти їх на фестивалі. Польський Інститут має дуже важливий відділ документації. Що б не траплялося щодня в польському театрі: прем’єри, фестивалі, актори отримали ролі — це все фіксується, і це можна знайти на їхньому порталі і воно назавжди ввійде в історію. І жоден актор не мусить самостійно про це дбати.
Так само Інститут театру адмініструє деякі дуже важливі програми, які не може просувати окремо взятий театр. Одна з найпопулярніших програм — підтримка польської сучасної драматургії. Театри, які ставлять сучасну драматургію, автоматично беруть участь в конкурсі, незалежні експерти дивляться ці вистави, кращі з них (і це дуже великі цифри) отримують дофінансування на спектакль. Їм повертаються гроші на постановку і всі учасники постановки отримують грошові премії. Декілька років такої програми — і польська драматургія сьогодні одна за найцікавіших і найсильніших у світі».
Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.