Громадське радіо
Ярина Цимбал, літературознавиця та наукова співробітниця Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України, дослідниця 20-х років ХХ століття проанонсувала лекцію “Непомітні. Українська жіноча проза 20-х років“, яка пройде у вівторок 18 липня у Києві, а також розповіла про те, якою була жіноча проза 20-30-х рр.:
“Про жінок-письменниць цього періоду ми знаємо дуже мало. Жіноча проза — це не та жіноча проза, що ми маємо на увазі сьогодні під цим терміном. Ми відібрали тексти жінок-письменниць про жінок і назвали це жіночою прозою. Антологія жіночої прози в серії “Наші ХХ” називається “Моя кар’єра”, а не “Непомітні” — це вже назва лекції.
Жінки письменниці того періоду і справді непомітні. Кого не запитай сьогодні — ніхто не знає, за винятком Наталі Забіли. Але і її знають як дитячу поетесу при тому, що вона писала еротичні вірші в 20-х роках і навіть видавала їх. Ще Оксана Іваненко, яку теж знають як дитячу письменницю. Мабуть, і все.
Читайте також: Тексти 20-х років я обожнюю саме за їх свіжість і незатертість, — Ярина Цимбал
А письменниці були! Ми назвали антологію “Моя кар’єра” за назвою оповідання Марії Галич, яке увійшло в неї. Я написала в передмові, що ця антологія прикметна тим, що навіть у 20-ті попри те, що говорили про розкріпачення жінки, про те, що тепер ні “Kinder, Küche, Kirche” — от вільна жінка, є дитсадки, куди жінка може віддати дитину і повністю присвятити себе роботі, партії, кар’єрі — чому завгодно. Реальність була геть інакша. Зробити кар’єру жінці письменниці в тогочасному чоловічому письменницькому середовищі було дуже непросто. І ці жінки, представлені в першій антології (бо буде ще й друга) спромоглися це зробити”.
Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.