«Громадське радіо»
Василь Шандро: Чого бояться європейці у лібералізації візового режиму для України? Це страхи населення чи політиків?
Катерина Зарембо: Політичні мотиви і очікування громадян дуже пов’язані. Європейські політики намагаються відповідати перед виборцями, в багатьох країнах наближаються вироби — ставки дуже високі.
Ми зробили опитування серед україноскептичних країн і визначили ті страхи, якими оперують громадяни. Ми умовно виділили 10 страхів: міграція, трудова міграція, злочинна міграція, корупційні скандали. Але жоден з цих страхів не виправданий.
Василь Шандро: Хто поширює ці гасла? Наприклад, щодо трудової міграції — і так багато українців вже працюють в Європі.
Катерина Зарембо: Якраз ті країни, де українських громадян дуже багато, вже переконались, що це не проблема. Наприклад, в Італії, де наша діаспора найбільша, взагалі немає проблем. Представники італійської делегації кажуть, що кожен знає хоч одного українця.
Василь Шандро: На скільки це співвідноситься з міграцією зі Сходу, яка з початку року спричинила багато проблем у Європі?
Катерина Зарембо: В Європі насправді міграційна криза, але вона абсолютно не пов’язана з Україною.
З часу анексії Криму і війни на Донбасі за притулком до ЄС звернулись 21 тисяча громадян України і сотні тисяч з Сирії.
Василь Шандро: Наскільки Росія впливає на поширення цих страхів?
Катерина Зарембо: Що стосується візової лібералізації, мені невідомі якісь лобістські прояви. Росіяни отримують більше європейських віз, менший рівень відмов. Це не є для них політичним питанням. Але для Росії дійсно важливо, щоб нам відмовили у безвізовому режимі аби імідж ЄС в Україні постраждав.
Василь Шандро: Наскільки сильні зворотні побоювання українців щодо безвізового режиму з Європою? Щодо закриття підприємств через потік європейських товарів, хвилю емігрантів з Сирії?
Катерина Зарембо: Між Україною і ЄС діє угода про реадмісію — повернення незаконних мігрантів до країни проживання. Що стосується міграційної кризи в ЄС зараз — Україна може приймати мігрантів за власною волею, але нав’язувати ніхто не буде.
Щодо закриття виробництва і заводів — про це взагалі не можна говорити, це абсолютно не пов’язані з безвізовим режимом речі.
Василь Шандро: Як можна пояснити прагнення деяких успішних країн вийти з Європейського союзу?
Катерина Зарембо: У 2004-2009 роках у Європейському союзі була епоха свята, до якого Україна колись стане приналежною. Але зараз і світ, і ЄС дуже змінився. Це вже не свято, а боротьба. Підняття євроскептичних сил відбувається майже у всіх без винятку країнах.
Василь Шандро: На скільки так званий європейський мультикультуралізм дав тріщину?
Катерина Зарембо: Думаю, що варто говорити не з точки мультикультуралізму, бо це була політика «зверху». А європейці відчувають свою національність, вони вважають себе громадянами своїх країн, а не ЄС.
В Європейському союзі багато хто втратив відчуття страху від того, що може принести розрізненість. Тобто ідея, яка тримала ЄС разом, спільний ринок, спільна безпека, забулася.
Тетяна Трощинська: Фактично виросло покоління людей, яке не пам’ятає воєн всередині Європейського союзу?
Катерина Зарембо: Абсолютно. Остання війна була — Друга світова. Ще була криза на Балканах, багато європейських країн відправляли свої місії, але всередині ЄС не було відчуття загрози.
По суті, зараз, у розумінні пересічного громадянина, міждержавна боротьба відсутня, а найбільша загроза всередині ЄС — це мігранти та тероризм.