Громадське радіо
В Києві вчора пройшла акція «Відкритий діалог про Європейські цінності в Україні».
В нашій студії організаторів акції: Олеся Архіпова, операційний менеджер ГО «Молодіжна організація СТАН», Дмитро Кузнєцов, аналітик житлово-комунальних програм громадської мережі «Опора» та медіахудожниця Ксенія Янко
Едуард Лозовий: Що таке європейські цінності?
Олеся Архіпова: З цим питанням ми виходили вчора на вулиці Києва. Також нещодавно наша організація провела воркшоп в горах, де ми зібрали активістів і експертів з усієї України, і там теж обговорювали, що таке європейські цінності.
Отже, ми брали Угоду про Асоціацію України і ЄС, документи, які свідчать про те, як приймаються рішення в Євросоюзі, ми говорили про цінності дослідження, і між строчками шукали ті цінності, які не є задекларованими, а ті, які вкладаються в зміст текстів між цими рядками.
Ми визначили, що такими цінностями, по-перше, є свобода, повага до різноманітності, цінність людського життя, вільного вибору. Кожен має свій набір європейських цінностей, але саме діалог про них і зароджує ці думки в головах.
На питання, що краще — вечір п’ятниці чи ранок понеділка європейці відповідають — ранок понеділка, бо тоді ти маєш можливість знову почати самореалізацію, знову почати працювати та досягати
Едуард Лозовий: Для мене однією з європейських цінностей, яку я хотів би бачити тут в Україні, — це облаштування комфортного життя для конкретної окремо взятої людини. Чи близька українцям європейська цінність комфортного життя?
Дмитро Кузнєцов: Так, справа в тому, що європейці розуміють таке поняття як сталий розвиток. Основна мета сталого розвитку — це споживати стільки природних ресурсів, щоб нам вистачало, ми жили в комфорті, але вони залишились нашим дітям.
Під час нашого діалогу постало питання, чому ми працюємо з громадянами у питанні сортування сміття, утеплення стін в будівлях, встановлення енергоефективних вікон тощо, а не з владою, яка мала б це все забезпечити? І під час цього дискурсу ми дійшли висновку, що влада — це той орган, якому звичайний народ делегує свій голос. І виходить, що ми їх вибрали, і вони мають працювати на нас, а ми будемо сидіти і дивитися. А ми пояснюємо людям, що не від влади все залежить, те, що вона може, вона робить. Наприклад, влада працює з тим, щоб скоротити викиди парникових газів, але якщо люди не будуть берегти ресурси та раціонально їх використовувати, то рано чи пізно нашій Землі настане кінець.
Євгенія Гончарук: Тобто не моя хата з краю, а я маю починати щось робити — одна з європейських цінностей, те, що не всім українцям досі притаманне?
Дмитро Кузнєцов: Так, хто вперше подорожує Європою, отримує культурний шок через те, що, наприклад, там люди ходять в душ по годиннику через те, що потрібно берегти воду. Ми звикли до того, що в домі жарко, а в звичайному будинку європейця температура значно нижча, ніж у нас.
Едуард Лозовий: У нас є своя міфологема, що ми дуже працьовита нація. А є Європейська міфологема чи цінність — певний культ добробуту та збагачення. Тобто ти перед власною совістю та нащадками відповідаєш за те, щоб бути успішним. На цій цінності стоїть їх економічний розвиток. А українці, попри те, що є дуже працьовитою нацією, такої традиції не мають. Та чи може нам бути притаманне таке ставлення до праці як до справи честі?
Олеся Архіпова: Я вчора під час акції говорила з одним хлопцем, і з розмови стало зрозуміло, що на питання, що краще — вечір п’ятниці чи ранок понеділка європейці відповідають — ранок понеділка, бо тоді ти маєш можливість знову почати самореалізацію, знову почати працювати та досягати. Потім наступають вихідні, коли ти змушений відпочивати добре для того, щоб знову піти працювати. А в нашому суспільстві виглядає так: я змушений добре працювати, щоб потім добре відпочивати. І поки в нас буде так, то наші цінності будуть дуже розходилися. Адже ми добре працюємо не заради праці, а заради доброго відпочинку.