З лютого 2017 року почнеться перепрофілювання всіх лікарень країни, — МОЗ

По завершенні реформи в кожному госпітальному окрузі буде знаходитися лікарня інтенсивної терапії, лікарні І рівня, а в селах і районах медичні заклади будуть перепрофільовані з тим, щоб забезпечити людей ефективною першою медичною допомогою.

В нашій студії знаходиться Заступник міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк, який пояснює механізм роботи цієї реформи.

Наталя Соколенко: Що таке — госпітальні округи?

Павло Ковтонюк: Ідея реформи в тому, щоб підготувати нашу лікарняну сферу до того, аби повністю поміняти принцип їх організації і фінансування. Рано чи пізно ми перейдемо на оплату їм фактичних послуг.

І тут ми зустрінемось із проблемою, яку ми прорахували — це надмірність лікарняної мережі. В Україні надзвичайно багато лікарень — близько 8000. Але від того ми здоровішими не стаємо. Це пов’язано з тим, що в більшості з цих лікарень медична послуга не є дуже якісною, тому що її там небагато. В медицині є тісний зв’язок між якістю і кількістю, тому що лікар має вчитися на практиці, через нього має проходити велика кількість пацієнтів. А як раз переважна кількість лікарень в Україні незавантажені та мало спроможні.
Я завжди наводжу приклад по пологам: в більшості районних лікарень приймають одні пологи в тиждень.

Дмитро Тузов: Що буде з цими лікарнями?

Павло Ковтонюк: Зараз в таких районних лікарнях потрібні соціальні послуги, а не хірургічні. Наприклад, є потреба в ліжках по догляду за літніми людьми, які лежать вдома, і родичі мають відволікатися від роботи, щоб їх доглядати. А в цей час в місцевій лікарні є хірургічне відділення, де лежать 3 пацієнти. Тобто такі лікарні треба перепрофільовувати.

В Україні надзвичайно багато лікарень – близько 8000

Наталя Соколенко: За яким принципом ви буде перепрофільовувати ці лікарні? І на скільки впливатиме населення на те, що відбудеться з лікарнями на його території?

Павло Ковтонюк: Ми будемо створювати госпітальні округи. Тобто ми візьмемо певну кількість населення, яка здатна по структурі захворювання завантажити лікарню з професійними фахівцями. І обираємо на тій території лікарню інтенсивного лікування ІІ рівня, де будуть лікуватися більш складні випадки і де фахівці будуть завантажені. Біля неї гуртуються декілька лікарень І рівня, де є базові спеціальності — хірургія, педіатрія, акушерство, терапія тощо, де буде теж достатньо навантажень.

Решта лікарень перепрофільовується на ті потреби, які є на цій території, але вони не будуть дублювати послуги цих лікарень. Тобто жодна лікарня з них не закривається, але вони збираються всі разом через механізм, який називається госпітальна рада. І всі представники громад і власників цих лікарень разом приймають рішення — котру лікарню робити ІІ рівня, які лікарні — першого, а які перепрофільовуємо на реабілітаційні центри, наприклад.

Далі вони пишуть план розвитку цього госпітального округу. На це дається рік. Під цей план уряд виділяє інвестиційну субвенцію, аби перепрофілювати центральну лікарні та інші.

І до кожної з лікарень інтенсивної допомоги можна буде добратися з будь-якої точки за 60 хвилин.

Якщо з лікарнею щось не так, шини потрібно нести під свою раду, а не під Міністерство охорони здоров’я в Києві.                                                                                                                                                        

Дмитро Тузов: Критики говорять, що внаслідок цієї реформи буде продано майно Міністерства охорони здоров’я, землі, на яких стоять лікарні, і тут може бути інтерес для різних корупційних схем.

Павло Ковтонюк: Цим критикам я хочу сказати, що Міністерству охорони здоров’я належить лише кілька лікарень в країні, решта належать громадам, тобто перебувають в комунальній власності міст, районів, об’єднаних територіальних громад. І якщо з лікарнею щось не так, шини потрібно нести під свою раду, а не під Міністерство охорони здоров’я в Києві.

З тими ж госпітальними округами ми даємо тільки методологію, а плануванням вже мають займатися на місцях самі.

Отже, представники громад і очільники лікарень з’їдуться до нас у грудні розповідати, що вони напланували, а ми тільки перевіримо, чи дотримана методика.

Дмитро Тузов: Чи не передбачаєте ви конфлікту між працівниками та лікарями, перетягування канату на свій бік, коли це все може затягнутися на дуже довгий час?

Павло Ковтанюк: Є така небезпека, ми її передбачили і розробили альтернативний механізм: якщо за певний час громади не домовляються, тоді це зробимо ми. До першого лютого 2017 року в нас повинні бути сформовані самими громадами межі госпітальних округів, потім вони цілий рік планують, а в грудні 2017 року ці плани мають бути представлені.

В більшості районних лікарень приймають одні пологи в тиждень. 

Дмитро Тузов: Чи будуть інтенсивні лікарні ІІ рівня комплектуватися сучасним ефективним обладнанням?

Павло Ковтонюк: Так, ми передбачаємо приблизно 100 госпітальних округів, в яких буде приблизно 100 лікарень інтенсивної терапії, і ми зрозуміємо, в які лікарні в першу чергу потрібно буде вкластися, щоб не вкладатися у все підряд. І буде генеральний план, за яким визначиться, які лікарні пріоритетніші, які — менш пріоритетні, а які потрібно буде перепрофілювати.

Дмитро Тузов: Чи залишаться в селах якісь медичні заклади?

Павло Ковтонюк: Звичайно, в селах залишаться лікарські амбулаторії, і це історія про забезпечення сіл первинною медичної допомогою, вона там повинна бути більш розвинена. А госпітальний округ має дати доступ з будь-якого села за 60 хвилин до лікарні, де людині нададуть інтенсивну терапію.