Замість безіменних мас ми побачимо індивідуальні історії, — Буткевич

У студії — журналісти Анастасія Багаліка та Едуард Лозовий.

Максим Буткевич: Відкривати програму буде фільм британського режисера Шона Макалістера «Сирійська історія кохання». «Подорожні» — це спеціальна нова програма, запроваджена лише цього року. Але сама тема міграції, біженців, людей, що змушені залишити свої домівки і шукати притулку деінде, літає в повітрі, вона актуальна і на часі, активно висвітлюється у медіа. Втім, у програмі не лише фільми.

Едуард Лозовий: Що документальне кіно може додати до того потоку інформації про біженців, який існує зараз в Україні?

Максим Буткевич: Звичайно, ми чуємо і бачимо переселенців мало не щодня, але при цьому повідомлень багато, а інформації порівняно мало. Навіть самі ЗМІ не так багато знають про біженців в Європі чи про ситуацію в Яготині. Складається враження, що не вистачає спокійного кваліфікованого дослідження цієї теми, щоб ми могли сформувати проінформовану думку. Сподіваємось, що наша спецпрограма наблизить нас до цього.

У документального кіно є особливість — оптика. Замість безіменних мас людей, що сунуть через дротові загорожі, ми бачимо окремі індивідуальні історії, об’єктив наближає глядача до сім’ї, особистості. Так ми можемо подивитися, чому саме люди тікають. Ми бачимо живі людські історії і починаємо зовсім по-іншому сприймати ситуацію.

Едуард Лозовий: Скільки було заявок? Чи були такі фільми про внутрішніх переселенців в Україні?

Максим Буткевич: На жаль, українських стрічок було небагато, наразі кілька проектів про переселенців знаходяться в роботі, але ми також хочемо простимулювати інтерес до цієї теми. В медіа відбувається дивне явище: спочатку про переселенців говорили часто некоректно і негативно, згодом ситуація покращилась, але при цьому про них подекуди просто перестають говорити. Люди потерпають вже другий рік поспіль, але тут нема інформаційного приводу. Ми би хотіли звернути увагу до цього питання.

Едуард Лозовий: Так званий «Чорний список СБУ» — це вже тема для фільму.

Максим Буткевич: Безумовно, це системні проблеми, до яких ми теж намагаємось привернути увагу.

Анастасія Багаліка: Але у вас є багато подій і окрім фільмів.

Максим Буткевич: У нас багато подій, пов’язаних із правозахисною програмою, спецпрограмою з міграції. Основна подія цієї частини програми — це дискусія про вимушену міграцію і Україну. Вона відбудеться в неділю і стосуватиметься трьох основних тем: біженці в Європі; біженці в Україні; вимушені внутрішні переселенці.

Звичайно, не зможемо обійти питання притулку в Яготині. Як сталось, що об’єкт, про який було відомо 12 років, викликав істерику аж лише зараз. Окрім того, будуть заходи, присвячені політв’язням, що зараз утримуються в Російській Федерації.

Ми навіть робитимемо дуже прості речі — пропонуватимемо людям писати листи, листівки українським політв’язням. На жаль, люди продовжують писати, якщо новини на слуху.

Едуард Лозовий: Яке місце посідає Docudays UA у світі? Чи цей фестиваль знаковий для документалістів?

Максим Буткевич: Безумовно, фестиваль знаковий, це один із найбільших подібних фестивалів у регіоні. Це змога побачити міжнародну подію міжнародного класу, не виїжджаючи з Києва.

Едуард Лозовий: Чи обмежиться доступ документального кіно до глядача фестивалем, чи існує механізм запуску стрічок у широку аудиторії?

Максим Буткевич: Фестиваль не завершиться у березні, далі буде мандрівний фестиваль містами України, інші проекти Docudays UA. За останні два роки документальне кіно починають випускати в прокат, існують відповідні стартапи.

Анастасія Багаліка: Розкажіть про інші три картини програми.

Максим Буткевич: Наша програма показує тему біженців та міграції з різних кутів. Так, «Зимова Лампедуза» розповідає про маленький європейський острівець, що намагається розібратись з біженцями. «Флотель «Європа» побудований повністю на архівних відеозаписах, які боснійські біженці і Данії відправляли додому. «Заробітчанський шлях» зображає релігійну прощу українських прочан з різних країн, в процесі якої вони розповідають, чому моляться за повернення своїх родин з-за кордону, розмовляють про свій досвіт заробітчанства.