Яка мета заяв ФСБ та Путіна? Наскільки відповідають ситуації реакції українських й зарубіжних високопосадовців? Про це говоримо з експертом-міжнародником Петром Олещуком. При мікрофонах журналісти Сергій Стуканов та Олег Білецький.
Сергій Стуканов: Чи можна говорити, що заяви, які лунали з вуст представників ФСБ, а потім і Володимира Путіна, — це багатоходова комбінація? З чим пов’язана пауза між інцидентом і коментарями?
Петро Олещук: Думаю, що пауза була пов’язана з відпрацюванням версії, яка видавалася б більш-менш правдоподібною. Це свідчить, що конкретно ця операція значною мірою була імпровізаційною. Докази, які вони представили, український «терорист», про якого вони кажуть, свідчать, що операція розроблялася в швидкому темпі, виявилася, мабуть, не до кінця підготовлена.
Хоча пропрацьованість операції і те, наскільки ця версія відповідає дійсності, росіян не особливо цікавить.
Сергій Стуканов: Директор інститут дослідження Росії в Королівському коледжі Лондона вважає, що те, що Росія не обмежилася коментарем ФСБ (висловився і президент), свідчить, що Путін хоче вирішувати долю України у діалозі із Заходом без участі Києва, натякає, що потрібно вступати в перемовини. Путін говорить, що немає сенсу зустрічатися в Нормандському форматі. Як ви оцінюєте слова Володимира Путіна?
Петро Олещук: Вони насправді виходять з Нормандського формату, отже виходять і з Мінського процесу. Фактично вони цим декларують повернення до стану осені 2014 року, тобто стану відкритого збройного конфлікту. Це не означає, що цей конфлікт настане, але вони шантажують ним Захід і закликають тиснути на Україну, щоб вона реалізувала цілий комплекс російських вимог, пов’язаний з конституційними змінами. Вони підвищують градус шантажу і тиску.
Олег Білецький: Росія створює ґрунтовний спосіб тиску на Україну? Якщо вони виходять з Мінського процесу, то залишають за собою право військового тиску? До цього можна буде апелювати щоразу, коли треба буде натиснути на Україну?
Петро Олещук: Безперечно. Крім того, в російській пресі останнім часом лунають моменти про те, що Росія може залишити за собою право наносити збройні удари по тим об’єктам, які вони називають базами терористів.
Росія декларує розширення переліку методів ведення цієї війни. Вона декларує, що може у будь-який момент наносити якісь удари по базам терористів. Кого вона вважає терористами? Напевно, усіх українських військовослужбовців.
Як у цьому контексті може виглядати загострення ситуації на Донбасі? Спочатку Росія наносить ракетно-бомбові удари по позиціям української армії, а потім в ситуацію втручається «ополчєніє». Формально це не буде проголошенням війни, але це відкриті бойові дії без приховування статусу військовослужбовців Росії.
Сергій Стуканов: Як західні країни сприймуть цей односторонній вихід?
Петро Олещук: Я думаю, що Росія розраховує на те, що ніхто не наважиться робити різкі кроки у зв’язку з виборами в багатьох країнах, що держави тільки закликатимуть до повернення за стіл переговорів, тягнутимуть час, що і потрібно Росії.
Олег Білецький: Ми бачимо такі заяви впродовж останніх двох років…
Петро Олещук: Безперечно. Фактично нічого не зміниться. Зараз немає механізмів для того, щоб відреагувати, ввести нові санкцій, немає. Саме тому Росія переходить до цієї ситуації зараз.
Сергій Стуканов: Чи є адекватною реакція українських офіційних посадових осіб?
Петро Олещук: Я вважаю, що вона не зовсім адекватна. Безперечно, заяви відповідають дійсності. Але Україні, як на мене, треба педалювати тему, що Росія відмовляється від Мінського формату і мирного плату, який нам нав’язали західні партнери.
На реакцію багато часу не треба. Тим більше в України є статус непостійного члена Радбезу ООН. Принаймні, треба публічно озвучити цю ситуацію. Треба зібрати Нормандський формат без Росії і там це задекларувати. Не варто затягувати.