«Громадське радіо»
У студії «Громадського радіо» — один з творців фільму про кримськотатарський визвольний рух «Жить, чтобы вернуться».
Ірина Сампан: Фільм був знятий у вже окупованому Криму. Розкажи про це детальніше.
Артем Лаптієв: Ми їздили на зйомки в травні, практично, на День перемоги. З цього приводу в Криму була шалена істерія. Ми їздили туди на один тиждень. За розпорядженням редактора все потрібно було робити максимально швидко. За тиждень ми все відзняли і вже в Києві дороблювали фільм. Коли ми туди їхали, ми не знали, кого саме ми зніматимемо. Ми мали лише попередні консультації стосовно того, хто максимально щиро і адекватно зможе розказати про цей рух.
Ірина Сампан: Це 6 шість новел про 6 лідерів визвольного руху.
Артем Лаптієв: Я б не сказав, що всі з них були лідерами визвольного руху. Це радше свідки тих подій.
Андрій Куликов: Я припускаю, що це журналістська робота.
Артем Лаптієв: Це була більше наша ініціатива, аніж редакторська. Тарас Ібрагімов, який також є співавтором фільму, висловив цю ідею. Ми обговорили, яким чином це можна втілити в життя, а потім прийшли з цією ідеєю до редактора і попросили невеликий бюджет.
Андрій Куликов: Для кого цей фільм?
Артем Лаптієв: Це фільм для всіх. Ми його опублікували в Інтернеті. Цього тижня наш фільм покажуть на «Громадське. Крим», також його планувала показувати Чорноморська телерадіокомпанія.
Ірина Сампан: З якими складнощами ви зіштовхнулись при роботі на окупованому півострові?
Артем Лаптієв: При в’їзді ми ховали камери. Мікрофони ми були змушені купувати вже в Сімферополі.
Ірина Сампан: Звідки ви брали архівні кадри і фотографії?
Артем Лаптієв: Фотографії ми просили показати самих активістів. Архівні відео знаходили в Мережі.
Ірина Сампан: Наскільки важко цим людям жити з таким бекграундом?
Артем Лаптієв: По-різному. Ми просили їх максимально зануритись в історію. Дуже часто в розмові люди починали це перемішувати з сучасною політикою.
Андрій Куликов: Фільм називається «Жить, чтобы вернуться». Наскільки їм вдалось повернутися для того, щоб жити?
Артем Лаптієв: Думаю, їм це вдалося до окупації півострова. В кінці фільму люди висловлюються на тему того, чи продовжується цей рух і досі. Відповідали по-різному, деякі люди пов’язували події 26 лютого з цим рухом.
Андрій Куликов: Яку музику ви використали у якості звукової ілюстрації?
Артем Лаптієв: Ми майже не використовували музику. Ми просто приходили в чиюсь квартиру або будинок і знімали самих людей.
Ірина Сампан: Після виходу фільму в учасників ініціативи не виникло ніяких проблем? Їх не викликали в ФСБ?
Артем Лаптієв: Наскільки мені відомо, у героїв фільму таких проблем не виникло, але Ільмі Умерова — одного з героїв, за кілька днів після виходу фільму заарештували і відвезли в Сімферополь. Зараз він знаходиться вдома на підписці про невиїзд. Йому інкримінують статтю кримінального кодексу щодо його висловлювань на телеканалі АТR про те, що Крим — це Україна.
Ірина Сампан: Судячи з того, що вам вдалось зняти фільм, знімати в Криму українським чи іноземним журналістам можна?
Артем Лаптієв: Ні, хіба що підпільно. Ми знімали тільки в домівках у героїв. Якби ми дістали мікрофони в публічному місці, думаю, це погано закінчилося б.
Андрій Куликов: В яких містах ви знімали?
Артем Лаптієв: Ми об’їздили майже весь Крим. Були і в Сімферополі, і в Судаку. В нас було більше матеріалу, але в фільм увійшли лише 6 історій.
Андрій Куликов: Коли буде режисерська версія?
Артем Лаптієв: Я думаю, що режисерської версії не буде.
Андрій Куликов: Які зміни в Криму вас найбільше вразили?
Артем Лаптієв: Я завжди їздив туди вільно, але цього разу на в’їзді мене викликали співробітники ФСБ, що протягом 20 хвилин ставили різні питання і тільки після цього дозволили в’їзд.