«Громадське радіо»
Співзасновниця міжнародного благодійного фонду «Таблеточки» Ірина Литовченко розповідає про державні закупівлі ліків для онкохворих дітей
Тетяна Трощинська: Проблеми з державними закупівлями ліків для онкохворих дітей є і тривають.
Ірина Литовченко: Так, ці проблеми не перший рік. Минулого року змінилося законодавство і державні закупівлі за програмами для орфанних захворювань, онкологія, туберкульоз, віл-снід, передали до міжнародних організацій. Це було зроблено, щоб прибрати корупційну складову, коли ліки державі продавали лише певні компанії. Але, на жаль, досі немає медикаментів в лікарнях.
На якомусь етапі в процедурі переходу щось зламалося. Дуже багато людей, які працювали раніше, лишилися в МОЗ. Вони саботують цей процес, не дають провести цей процес, заважають, як тільки можуть заважати.
Дмитро Тузов: Якась протидія можлива?
Ірина Литовченко: Протидія — це те, що ми робимо. Ми намагаємося все робити публічно. Те, що вперше зробило МОЗ в цьому році, запросило представників громадських організацій долучитися до процесу державних закупівель. Ми брали участь, коли готували списки препаратів, коли провели початкові тендери і показали, хто вийшов. Нам дали можливість «відфільтрувати» неякісні ліки. Це було вперше. Це величезна перемога.
Але з майже 100 необхідних дітям препаратів до лікарень надійшли три.
Дмитро Тузов: Як на це реагують державні структури?
Ірина Литовченко: Є ті структури, які допомагають, є ті, які заважають. Для того, щоб ми купили дитині медикаменти, нам потрібно, що лікар виписав рецепт. Ми стикнулися з тим, що в деяких лікарнях не дають рецепти. Це теж саботаж. Вони бояться визнавати, що у них закінчилися медикаменти. Можливо, їх якось покарають.
Я думаю, що люди просто бояться брати відповідальність.
Дмитро Тузов: А де ж люди беруть ліки?
Ірина Литовченко: Все благодійники і самі батьки. Минулого року, коли ще були запаси по закупівлям 2014 року, ми витрачали десь 300 тисяч гривень. Цього року — 2 мільйони.
Дмитро Тузов: Ще ж треба перевезти і розмитнити ліки.
Ірина Литовченко: Вони є в Україні, ми їх тут купуємо.
Коли йдуть державні закупівлі, це дуже великий об’єм. Деякі ліки ще не виготовляли, тому що це величезні партії, а ми купуємо максимум 100 упаковок, державі треба закупити 5 тисяч. Переважно ліки зберігаються за кордоном. Це імпортні ліки. Зараз проблема в тому, що міжнародна організація не може завезти.
Коли ми купуємо маленькими партіями, то беремо їх тут. Це на потреби конкретної дитини або лікарні, відділення.
Ще одна проблема — незареєстровані в Україні ліки. Ми їх завозимо, по суті, нелегально.
Дмитро Тузов: Чи працює чорний ринок в Україні?
Ірина Литовченко: Працює. Привезти деякі медикаменти ми просимо волонтерів, звичайних українців, які їдуть у відпустку і можуть закупити пару упаковок ліків. Але медикаментів потрібно багато. Є велика кількість перекупників, які купують ліка в Європі та продають в Україні втричі дорожче.
В Україні вводяться додаткові бар’єри для виробників медикаментів. Наприклад, є препарат, сертифікований в Європі, українські державні органи хочуть перевіряти його вдруге. Там є і біла частина того, що треба заплатити, і корупційна.
Дмитро Тузов: Володимир Гройсман заявив, що скасує ці дозволи.
Ірина Литовченко: Коли він став прем’єром, заявив, що почалась робота. Це дуже добре. Наступного року держава нарешті зможе купити ліки.
Тетяна Трощинська: У МОЗ є розуміння, що треба це питання вирішити?
Ірина Литовченко: Там є люди, які розуміють і роблять, але заповільно. Дітям ліки потрібні кожен день. Затримки суттєво знижують шанс на одужання.