facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Значна частина української діаспори симпатизує Трампу

За підрахунками людей, які стежать за американською політикою, близько 30% американців українського походження можуть проголосувати за Трампа. Про це заявив журналіст «Голосу Америки»

Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
--:--
--:--
Орієнтовний час читання: 3 хвилин

Про виступ Барака Обами на з’їзді Демократичної партії та те, за кого голосуватимуть виборці з українським корінням на президентських виборах, говоримо з журналістом «Голосу Америки» Богданом Цюпиним.

Богдан Цюпин: Можна сказати, що Барак Обама прощався з електоратом, зі своєю президентською посадою. Це була головна думка його промови. Він розповідав про свої досягнення, зауважував, що робота над покращенням життя в країні ніколи не закінчена, що завжди є простір для покращення. Він також говорив про те, чого вдалося досягнути. Наприклад, він казав про те, що країні вдалося подолати величезну фінансову кризу 2008 — 2009 років. Він розповідав про менш відомі для міжнародної аудиторії досягнення, такі, як зменшення кількості безпритульних серед ветеранів американської армії. Він говорить про те, що Америці вдалося нарешті дістатися до Осама бен Ладена і покласти край його зловісній діяльності.

Він «передавав естафету» Гілларі Клінтон і просив демократів та всіх американців голосувати саме за неї.

Передаючи цю «естафетну паличку» Гілларі, я сьогодні таке почув від місцевих американських оглядачів, Обама «добре відлупцював» цією «паличкою» Дональда Трампа.

Ірина Славінська: Які прояви кампанії Дональда Трампа було зачеплено цією «паличкою»?

Богдан Цюпин: Президент Обама і практично всі промовці говорили про те, що Трампові не можна довіряти. Обама запитав, чи можна довіряти людині, яка прожила 70 років на землі і ніколи не дбала про людей, які працюють на ній, тепер та людина каже, що буде дбати про робітників в Америці; хіба можна довіряти бізнесмену, який пройшов через успадкування мільйонів від батька, потім — через банкрутство і заробляє гроші на казино і будівництві (також і з провальними проектами).

Обама каже, що в Америці є багато бізнесменів, які роблять свій бізнес без усього цього. Говорячи про це, Обама наголошував на тому, що Дональд Трамп усе затьмарює, стверджує, що Америка на межі занепаду. Обама наголосив, що є можливості для покращення, але те, що змальовує Трамп — це не та Америка. У відповідь Трамп написав у Твіттері, що Америка не є чудовою для мільйонів гарних людей, які живуть у злиднях, потерпають від насильства і розпачу.

Ми маємо дуже серйозні, палкі і вдалі промови з критикою Трампа, але коли доходить до сварок і обміну дошкульними звинуваченнями, то Трамп не з тих, хто пасе задніх.

Ірина Славінська: Читаючи американську пресу, я зауважила, що «естафетну паличку» називають «паличкою оптимізму». Що такого оптимістичного звучало сьогодні?

Богдан Цюпин: Коли Дональд Трамп у всіх своїх виступах заявляє, що Америка ослабла, що Америка більше не є лідером у світі, треба терміново щось з цим робити. Обама відповідає на це, що Трамп, напевно, не знає, що американська армія зараз є найпотужнішою у світі. Так само про економіку, яку критикує Трапм, Обама відповідає, що американська економіка не тільки найбільша у світі у грошовому вимірі, але й найпотужніша. Певні статистичні дані промовляють на користь Обами.

Я би сказав, що промова віце-президента Джозефа Байдена була більш приземленою і ближчою до американців. Він говорив простими фразами, що Дональд Трамп не має уявлення про те, як вирішуються питання безпеки, про міжнародну політику, а потім сказав, що він, очевидно, ні про що не має уявлення. Зал, який не треба навертати, там зібрані переважно демократи, підхопив цю фразу. Тут Трамп дуже добре отримав «естафетною паличкою» по голові.

Але попри те, що лунають такі промови проти Дональда Трампа, в Америці є багато людей, які готові голосувати саме за мільярдера. Серед них є і виборці українського походження і люди, пов’язані з Україною.

Ірина Славінська: Чому вони готові за нього голосувати?

Богдан Цюпин: Історично українці в Америці, особливо давня діаспора, були виборцями-республіканцями. Це було помітно у 80-ті роки, коли лідером республіканців був Рональд Рейган. То була епоха гучного антикремлівського курсу Вашингтону, коли було очевидно, що США отримують ідеологічну та інші перемоги над комуністичним режимом і над Радянським Союзом, який занепадав. Із тих часів, а може, і раніше, коли вважалося, що Республіканська партія більш націоналістична, антикомуністична та антирадянська, багато представників старшого покоління українців підтримують республіканську партію.

Кажуть, що за цією інерцією, особливо люди, які не заглиблюються в тонкощі американської політики, можливо, не знають усього, що говорить Трамп, можуть проголосувати за нього. Є інша категорія — переконані республіканці та українці, які хочуть бути більшими американцями, ніж самі американці, це «новачки» в Америці. Частина других готова голосувати за Трампа, який, як вони вважають, найкраще захищає американські інтереси.

Є люди, які приїхали з України, мають українське коріння, але не дбають про Україну. Якщо хтось гадає, що вся діаспора — це дядьки і тітки у вишиванках, які сплять і думають тільки про Україну, то вони глибоко помиляються. Близько мільйона людей українського походження живуть в США. Всі вони різні.

За підрахунками людей, які стежать за американською політикою, близько 30% американців українського походження можуть голосувати за Трампа. Але до виборів у листопаді ще є час, будуть дебати, ситуація може змінитися.

Поділитися

Може бути цікаво

Звели паркан і чекають — активіст про забудову на Старокиївській горі

Звели паркан і чекають — активіст про забудову на Старокиївській горі

Китай не у тому економічному становищі, щоб не слухати вимоги демократичних лідерів — Харитонов

Китай не у тому економічному становищі, щоб не слухати вимоги демократичних лідерів — Харитонов

Проблема не у виробництві Patriot, а в політичному рішенні передати їх Україні — Дмитро Левусь

Проблема не у виробництві Patriot, а в політичному рішенні передати їх Україні — Дмитро Левусь