«Знедолені та щасливі» — українці щасливі попри всі негаразди

Про цей парадокс ми поговоримо з генеральним директором Київського міжнародного інституту соціології Володимиром Паніотто

В студії працюють журналісти Едуард Лозовий та Сергій Стуканов.

З 19 по 31травня опитали понад 2000 людей у 100 населених пунктів за винятком Криму і непідконтрольних територій.

Едуард Лозовий: Як пояснити те, що індекс особистого щастя у дослідженнях показує, що попри всі негаразди, українці щасливі?

Володимир Паніотто: Треба сказати трохи про індекси, і як вони будуються. Якщо ми вимірюємо лише один показник, наприклад, чи задоволені люди економічним станом України, то цього буде недостатньо, щоб оцінити загалом суспільне благополуччя. Тому соціологи беруть декілька показників, вивчають їх та вибирають такі, які пов’язані між собою.

В даному випадку під індексом суспільного благополуччя було вибрано три індикатори: оцінка того, чи в правильному напрямку йде Україна, економічна оцінка та очікування, яким буде життя країни у майбутньому.

Індекс індивідуального благополуччя складається з чотирьох складових: матеріальне становище родини, рівень здоров’я, очікування щодо життя в майбутньому та оцінка особистого щастя.

Оцінка суспільного благополуччя в нас вже досить давно є сталою — з лютого 2012 року була −40. Так приблизно і залишається. Зараз цей індекс становить −53.

Сергій Стуканов: Чи перетинали ми колись позначку 0 і виходили в позитив?

Володимир Паніотто: Були великі очікування під час зміни президентів, особливо в 2014, але нажаль реальність досить швидко охолоджувала людей.

Едуард Лозовий: Мене здивувало у дослідженнях те, що українець себе особисто почуває щасливим, але в нього негативні очікування щодо матеріального становлення родини.

Як можна почуватися щасливим, коли ти відчуваєш, скоро не буде чим годувати сім’ю?

Володимир Паніотто: Індекс індивідуального благополуччя набагато вищий, ніж індекс соціального благополуччя. Якщо індекс соціального благополуччя −53, то індивідуального — −8.

Ми спостерігаємо, що ситуація для індивідуума краща, ніж їм здається. Особливо за останні 2 роки. І це, на мій погляд, пов’язано з тим, що ЗМІ стали більш критичні в оцінці дійсності, ніж це було 2 роки тому.

В нас було велике дослідження щодо корупції, яке показувало, що рівень корупції зменшився, не суттєво, але в порівнянні з 2013 — зменшився. Та населення думає, що він, навпаки, збільшився. Через те, що раніше про корупцію у вищих ступенях влади казали тільки опозиційні канали, а зараз про це кажуть всі.