Сьогодні в програмі поговоримо про таке:
Як змінюється початкова освіта, ми вирішили дізнатися на прикладі однієї київської школи. У першому класі школи №203 більше немає сусідів за партою. Бо парта у кожного своя. Також у першому класі немає оцінок і домашніх завдань. Як ставляться до цього батьки та чи вкладають вони гроші на покращення школи? Наш колега Григорій Пирлік про це все дізнався і розповів у своєму сюжеті.
Також ми маємо нагоду дізнатися, як у Львові втілюються на практиці новації Нової української школи. Учителька початкових класів школи №73 міста Львова, тренерка Нової української школи Олена Іванівна Зелінська розповіла, в чому відмінності нової системи.
«У першу чергу, в центр освітнього процесу ми ставимо дитину: її інтереси, її зацікавлення, її особливості, її можливості – навчальні, фізичні, моральні, інтелектуальні. Багато говорять про зміни візуальні – одномісні парти, зміни в класі, але я вважаю, що це не є настільки суттєвим. Суттєвим є те, що дитині в цьому освітньому середовищі має бути комфортно, і Нова українська школа на це спрямована. Якщо нам потрібно працювати групами, парти мають пересуватися, якщо нам потрібно працювати у вільному режимі, ми можемо собі встати. Урок будується таким чином, коли варто змінювати кілька видів діяльності, щоб вони не сиділи нерухомо постійно», — говорить Зелінська.
Олена Іванівна Зелінська також наголошує на тому, що і вчитель має підлаштуватися під новий освітній процес.
«Важливе ще бажання вчителя перебудувати себе. І ми як тренери Нової української школи постаралися підготувати вчителів, щоб вони були підготовлені до сучасних дітей»
Гість нашої студії – радниця міністра освіти і науки Іванна Коберник, з якою ми, зокрема, підняли тему заробітної плати вчителів.
«Підвищення зарплати вчителів відбулося одразу після приходу Лілії Гриневич на посаду міністра. Вона ініціювала підняття зарплати, яке стало можливим завдяки децентралізації. У 2017-му році зарплата вчителя була піднята на 50%. Але це підвищення стартувало з дуже низької позначки, тому, звісно, вчителі не стали заможними людьми. Але коли закордонні експерти чують, що в межах цілої країни піднято зарплати вчителям на 50%, вони розуміють, яке це серйозне рішення.
Наступного 2018-го року, перед запровадженням реформи, ще раз була піднята зарплата на 20-25%.
За даними Світового банку, вчителі в різних країнах отримують загалом на 30% менше, ніж середня зарплата в державі. Це пояснюється тим, що вчителі мають постійну зайнятість на тривалий час, на відміну від багатьох інших професій, друге – це гнучкий графік, і третій – тривала відпустка. Це не популярні речі, але це фактор, який потрібно враховувати. Проте зараз зарплата вчителя в Україні наближається до середньої зарплати.
Міністерством освіти і науки вже підготовлена реформа оплати праці вчителів, щоб відв’язати їх від тарифних розрядів і збільшити базовий оклад, але цю реформу було заплановано подавати разом із бюджетом на 2020 рік. Оскільки ми зараз маємо ризик дочасної зміни уряду раніше, ніж це планувалося, я вже не можу сказати, чи буде ця реформа здійснена», —говорить Коберник.
Дніпропетровщина займає лідируючі позиції за показниками проектів «Нова українська школа» та «Новий освітній простір». «Першачків» тут другий рік навчають, орієнтуючись на нові освітні стандарти. Школи в регіоні швидкими темпами осучаснюють — від покрівлі до підлоги. Педагоги ж поступово стають відкритими до будь-яких інновацій. Про все це — у репортажі Ольги Журавель.
Міністерство освіти ще у 2018-му році давало роз’яснювання, якою може бути допомога батьків для шкіл. Іванна Коберник нагадує батькам, як їм чинити, коли від них просять на щось гроші.
«Базова річ полягає в тому, що все, що стосується освітньої програми і навчального плану, має повністю забезпечуватися державою. Але, знаючи про бюджет, який є, ми розуміємо, що все одно не на все вистачатиме ще якусь кількість років.
Що стосується інших додаткових послуг, вони можуть бути, але вони мають бути чітко розміщені на сайті школи, мають бути відповідальні, тобто має бути відомо, хто несе відповідальність за ці додаткові послуги. І гроші мають надходити на офіційний рахунок. Тоді це чесне надання додаткових послуг школі.
Колись у 90-ті роки були дуже важкі часи, коли ні на що не виділялися кошти, і батьківські гроші були єдиним способом для школи вижити. Зараз ситуація змінилася, але оця внутрішня установка — якщо ти хороша мама, маєш платити — не змінилася. Є також категорія батьків, для яких здавання коштів – це спосіб самореалізації. Тому ми повинні чітко розрізняти ці речі, коли, можливо, є справжня потреба – допомогти школі. Хто може бути проти, якщо батьки зібрали кошти на екскурсію і повезли дітей у музей? Ніхто, звісно. Але якщо ми говоримо про якісь регулярні платежі, про якісь ще хтось і нагадує, вивішують списки боржників, це неприпустимо. Коли відбувається дискримінація дітей через те, що інші платять, а їхні батьки – ні, це неприпустимо. Коли відбувається вимагання – це неприпустимо. Батьки не повинні мовчати, вони можуть звернутися до засновника – до управління освіти. А якщо це набуває взагалі якихось неприпустимих форм, то, в тому числі і до поліції за вимагання».
Ми очікуємо, що новий закон про середню освіту, який мають проголосувати у другому читанні, зробить реформу незворотною. Для учнів він відкриває можливість індивідуальної навчальної траєкторії. Для вчителя – це можливість автономного викладання, можливість використовувати свою систему оцінювання. Це можливість створювати піклувальні ради, можливість домашнього навчання для тих, хто прийме таке рішення.
Зараз робоча група працює над стандартом базової середньої освіти – це 5-9 клас. Сподіваємося, Міністерство ще встигне представити драфт цього нового стандарту. За тим планом реформи, який затверджений урядом, в п’ятий клас Нової української школи підуть ті діти, які минулого року пішли в перший клас, тобто це станеться у 2021 році.
Програма «Реформатори» виходить за підтримки Медійної програми в Україні, яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується організацією Інтерньюс (Internews).