Зокрема, говоримо про таке:
Гість нашої студії — адвокаційний менеджер фундації DEJURE Степан Берко.
Але спочатку пригадаємо, що говорив про українські суди Володимир Зеленський під час передвиборчої кампанії. Спогади збирав наш Григорій Пирлік.
Степан Берко, аналізуючи законопроект президента Зеленського стосовно судової реформи, говорить, що в ньому є суттєві перестороги та недоліки, зокрема в тому, що цей законопроект ніяк не реформує Вищу раду правосуддя, без чого неможлива судова реформа в цілому.
Президентський законопроект №1008 передбачає три блоки питань:
Перший – це діяльність органів суддівського врядування, а саме Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) і Вищої ради правосуддя (ВРП). Законопроект пропонує оновити ВККс і абсолютно не торкається ВРП. А я нагадаю, що обидва ці органи відповідають за добір суддів, зокрема Вища рада правосуддя відповідальна за дисциплінарну процедуру, за звільнення суддів, які є недоброчесними, і та ситуація, яку ми маємо зараз – це є повна відповідальність цих двох органів.
Другий – це залучення міжнародних експертів до процедури добору членів ВККС і до етичної комісії при ВРП, яка має допомагати очищувати Верховний суд, Вищу раду правосуддя і Вищу кваліфікаційну комісію.
Третій – це доля Верховного суду. Є плани його скоротити вдвічі. З цим блоком є найбільші застереження, адже законопроект не прописує процедури, за якою буде зменшуватися ця кількість суддів, і за якими критеріями процедури буде визначати ВККС, хто потрапить в той Верховний суд, невідомо. Є ризики того, що ця процедура буде використана для того, щоб в новий Верховний суд потрапили тільки лояльні судді або ті, які проголосять свою лояльність до нової влади.
Найбільша проблема цього законопроекту в тому, що він абсолютно не каже, як буде відбуватися добір 100 суддів у Верховний суд. Просто сказано, що це рішення прийматиме ВККС – визначить процедуру, і яке затвердить стара неоновлена Вища рада правосуддя, що найстрашніше. Вказано, що це буде критерій професійної етики і доброчесності, але чи буде до цього процесу залучена Громадська рада доброчесності? Чи будуть якісь фільтри, які гарантуватимуть, що недоброчесні судді Верховного суду, яких зараз є 44, не потраплять в новий Верховний суд? Може статися ситуація, коли зараз серед двохсот — 44 недоброчесних, а буде 44 недоброчесних серед ста. І це те, що непокоїть і громадськість, і є предметом занепокоєння Ради Європи, яка висловила вже свої зауваження з приводу цього законопроекту саме в цій частині.
На нашу думку, робити такий радикальний крок – скорочувати Верховний суд вдвічі – щонайменше необґрунтовано. В самому законопроекті пояснень, чому саме така цифра, немає.
Ми пропонували, що саме ті судді, які були визнані Громадською радою доброчесності недоброчесними, мають пройти повторне кваліфікаційне оцінювання. В результаті нього, можливо, ці судді б не потрапили до Верховного суду, відповідно, можна було б добрати нових доброчесних суддів. На жаль, депутати в комітеті не дослухалися до цієї пропозиції.
У Вищій раді правосуддя переважну більшість посад займають судді, які є плоть від плоті і кров від крові наших судів. Тобто насправді судді, які не дуже доброчесні, обирають туди своїх представників, щоб фактично їх тримати як наглядачами за тим станом судової влади, яка є. Наприклад, з’їзд суддів, який в грудні 2018-го року обирав чотирьох членів Вищої ради правосуддя, мав бути відкритий і на ньому мала б бути процедура обговорення. Проте вже напередодні були відомі імена чотирьох кандидатів, які переможуть. Вони і перемогли, до всіх цих чотирьох кандидатів є питання по доброчесності, адже вони не можуть пояснити джерело походження свого майна. Більше того, з’їзд адвокатів обрав членів ВРП, які були суб’єктами кримінальних проваджень: щодо них велися розслідування по зловживанню своїм посадовим становищем.
Крім того, Конституція говорить, що у ВРП можна бути членом лише один раз, попри це з’їзд адвокатів обрав цих осіб знову.
Це говорить, що ці органи – з’їзд адвокатів, з’їзд суддів, з’їзд прокурорів – не спроможні сформувати таку Вищу раду правосуддя, до якої буде довіра суспільства. Тому що, як показує досвід, туди обираються ті найодіозніші, найкорумпованіші представники цієї спільноти для того, щоб тримати оцю кругову поруку в судові владі.
Я нагадаю, що президент погодився з тим, що основним джерелом корупції в судовій владі є органи суддівського врядування, які відповідальні за чистоту судової влади. А в нас таке замкнене коло: недоброчесні судді обирають недоброчесних суддів в органи врядування, а ті, в свою чергу, зберігають недоброчесних суддів у цій системі. І поки це коло не розірветься, очікувати на якісь якісні зміни в судовій реформі марно.
В Ірпінському міському судді Київської області люди не можуть місяцями отримати рішення суду. Чому виникають такі черги, дізнавалася наша Валентина Троян.
А в місті Дубно, в Дубенському міськрайонному судді з січня 2019-го року працює лише один суддя, який змушений в день проводити до 30 судових засідань. Де поділися ще семеро суддів, які працювали в цьому суді, нам розповіла суддя-спікерка Дубенського міськрайонного суду Олександра Жуковська, з якою ми зв’язалися скайпом. (Текстову версію розмови з Олександрою можна почитати за посиланням)
Олександра Жуковська: Я вважаю, що метою реформи може бути лише одне – незалежність судової влади. Оскільки незалежність – це не привілея судді, а фактично наша відповідальність. Вона дає можливість людям бути впевненими в тому, що вони прийдуть в суд і незалежний суддя об’єктивно і неупереджено розгляне їхню справу.
Я проти скорочення суддів Верховного суду. Це суперечить гарантії незалежності суддів.
У нас в Україні всі судді виконують одну роботу, але отримують різну винагороду. Я не маю повноважень і отримую вдвічі більше, бо я пройшла оцінювання, ніж мій колега, який має повноваження і працює. Це ж неадекватно. Тому я вважаю, що судді повинні мати єдиний статус і однаково отримували за одну роботу.
Крім того, необхідно терміново доукомплектувати суди, але в законний спосіб.
Також необхідно щось вирішити з тими ліквідаціями і реорганізаціями судів, адже ми працюємо в ліквідованих і реорганізованих судах з кінця грудня 2017-го року.
Степан Берко: Всі ці речі неможливо забезпечити без оновлених органів суддівського врядування – Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Вищої ради правосуддя. Треба запровадити нову процедуру формування цих органів із залученням міжнародних експертів і громадських організацій. Тільки тоді можна гарантувати незалежність судів в Україні.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.
Програма «Реформатори» виходить за підтримки Медійної програми в Україні, яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується організацією Інтерньюс (Internews).