Хто вбив київських князів Аскольда і Діра? Версії коментує історик

«І було в Рюрика два мужі, Аскольд і Дір, не його племені, а бояри. І відпросилися вони в Рюрика піти до Цесарограда з родом своїм, і рушили обидва по Дніпру. Ідучи повз, узріли вони на горі городок і запитали: «Чий се город?» А тамтешні жителі сказали: «Було троє братів, Кий, Щек і Хорив, які зробили город сей і згинули. А ми сидимо в городі їхньому і платимо данину хозарам». Аскольд, отож, і Дір зостались удвох у городі цьому, і зібрали багато варягів, і почали володіти Полянською землею»

Андрій Кобалія: Так у «Повісті минулих літ» літописець розповідає про прихід Аскольда і Діра у Київ. Пізніше, у 882 році Олег — чи то ватажок варягів Рюрика, а чи його родич, разом з малим Ігорем Рюриковичем приходить до Києва. Далі він виманює двох князів з міста, каже «Ви оба не є ні князі, ні роду княжого. А я єсмь роду княжого. А се – син Рюриків» і підступно їх вбиває. Цікаво, що буквально на кілька абзаців раніше нам розповідають про те, що Аскольд і Дір були «мужами Рюрика», тобто частиною його групи. Чому ж тоді варяги одного угруповання вбивали один одного? З цього питання ми почали розмову з істориком Вадимом Арістовим.

Вадим Арістов: По-перше, ми маємо роглядати цей сюжет так, як він заслуговує. Як літературну конструкцію початку XII століття, а не як відображення реальних подій. Ми не можемо ставити питання про те, а чому ж насправді хтось у 882 році вбив своїх конкурентів? Ця подія фіктивна. Ми маємо починати з того, чому такий сюжет потрібен був хроністу? Йому треба було пояснити, звідки в Києві взялися руські князі, оця династія. Він знав, що батьком хрестителя Володимира був Святослав. А батьком того — Ігор.

А далі почалися проблеми. Він мав кілька текстів, зокрема договори Візантії з русами, де були імена Олега та Ігоря. Він звідкись знав якогось Рюрика, якого зробив засновником цієї династії. Мені здається, що про Аскольда і Діра він знав лише їхні імена. У Києві були кургани — Аскольдова і Дірова могила. Тобто знав, що такі люди, можливо, князі у Києві були. Але як встановити логічний ланцюг між цими іменами? Як з розрізнених імен і кількох фактів скласти нормальну красиву історію? Оце він і зробив. Аскольд і Дір в генеалогічну схему Сільвестра не вкладалися. Їм не було місця між Рюриком, Ігорем і Святославом.

Але він не міг ними знехтувати. Але куди їх подіти? Після Олега? Немає куди. Значить, до Олега. Але ж вони не дуже «законні», бо він же веде династію від Рюрика, а вони не його нащадки. Значить, їх треба вбити. Отакі нехитрі речі спонукали Сільвестра до конструювання відомої нам підручникової історії.

Андрій Кобалія: Була версія, що до Олега у Києві не було дуумвірату, а спочатку був Дір, далі Аскольд. Що ми взагалі про них знаємо?

Вадим Арістов: Ми знаємо, що це нормальні скандинавські імена. У Києві були кургани з такими назвами — Аскольдова і Дірова могила. Тобто можна думати, що якісь люди, поховані там справді були. І більше нічого. Коли вони існували? Ким саме вони були? Хто вони один одному? Цього ми не знаємо.

Андрій Кобалія: А ким був Нестор Літописець і Сильвестр? Наскільки я розумію, написання літопису — це доволі серйозний і великий проект. Як виникла «Повість минулих літ»?

Вадим Арістов: Нестор — це монах Печерського монастиря, який написав два чудові твори про Бориса і Гліба та Феодосія Печерського.

Андрій Кобалія: Коли?

Вадим Арістов: На початку XII століття. Вже тому йому честь і хвала. Цікаві твори. Ми не знаємо, чи це його власна ініціатива, чи ігумен сказав. Сильвестр залишив одну приписку, яка збереглася в групі копій «Повісті минулих літ». Вона доволі коротка, у ній йдеться про те, що «Я, Сильвестр, ігумен Видубицького монастиря, написав цю книгу, бажаючи від Бога прийняти милість», і дата — 1116 рік. Більше ми про нього не знаємо. Ще з XIX століття існує припущення, що він міг походити з того ж Печерського монастиря, але стати ігуменом сусіднього Видубицького. Так було не один раз. Печерський був крутим і потужним, звідти виходили ігумени інших київських монастирів.

Чому написали твір? Точні мотиви ми не знаємо. Але на той момент минуло сто років після хрещення киян та княжої родини і поширення писемності. Накопичилася певна критична маса текстів і грамотних людей. Умови для написання були. Склалася княжа ідентичність у родини, яка і могла потребувати своєї історії. Вже приблизно років сто велися короткі історичні записи у Києві. Бо в XI столітті вже маємо точно датовані події, з місяцями, днями та годинами. І людина, яка думала тоді писати історію, мала певний грунт. Водночас у Києві існували перекладені деякі візантійські тексти.

Андрій Кобалія: Чи є версія, що літопис зроблений на замовлення? Як зараз може бути програма чи проект, зроблений на замовлення якогось телеканалу. Чи є у тексті якісь сліди такої залежності?

Вадим Арістов: Про замовлення ми не можемо стверджувати, але лояльність до Володимира Мономаха та його родини точно простежується.

Андрій Кобалія: Кий, Щек, Хорив. Рюрик, Трувор, Синеус. Аскольд і Дір. Всі ці персонажі, на думку багатьох сучасних істориків, є міфічними. Можливо, деякі з них і справді подорожували Дніпром або Волгою, грабували, торгували та створювали бізнес на наших землях. Проте поки науковцям не вистачає джерел, аби говорити про них як про реальних людей. Інша ситуація з князями IX століття.  Ігоря, Ольгу та Святослава згадує значно більше джерел, їхнє існування підтверджує і археологія. Про цих князів ми і поговоримо далі.