Про це ми поговорили із дитячою письменницею, засновницею та керівницею освітніх і культурних проєктів, громадською діячкою Тетяною Стус.
Тетяна Стус: Наші діти потребують зовсім іншої літератури, ніж потребували ми, і я тут, до речі, радше оптимістично налаштована, ніж песимістично. Хоч в нас є статистичні дані, які обстежували рівень читання, і результати виявилися доволі слабкими, але коли ми говоримо про кількість проєктів, які відбуваються у промоції читання і про кількість конкурсів для школярів, які залучають до читання, то ми говоримо про тисячі і тисячі читацько-здорових дітей. Ми зараз можемо говорити про тенденції зростання усвідомленої читацької активності у дітей віком 9-14 років.
Примушування дітей читати, особливо, коли йдеться про ті книжки, які з точки зору дорослих є ідеальними, а насправді сьогодні не відповідають ані психологічним, ані життєвим запитам дітей, відіграє дуже негативну роль.
З читанням – це, як з їжею. Кожні батьки спостерігають – а що дитина їсть? Неможливо кожного дня пхати дитині шматок корисної капусти. Так чи інакше дитині треба давати якусь палітру різних вітамінів, але зважати на те, до чого вона має потяг. Так само і з книжками: неможливо дати дитині якусь універсальну книжку, яку вважаєте правильною. Діти потребують більше свободи, і вони мають на це право. Проте ми зі свого дорослого боку маємо просто контролювати цей контент.
Тож, думаючи про книжки, ви маєте їх приміряти по «смаковому» зросту вашої дитини. Якщо ваша дитина любить динозаврів, то й читати вона буде про них. Це питання комунікації і близькості між батьками і дітьми.
Щодо запиту дитини, то ми зараз бачимо таке зміщення певних орієнтирів у галузі дитячої і підліткової літератури. Дуже багато років було так: те, що пропонує видавнича галузь, те ви й їжте на здоров’я. Зараз психологи всього світу засвідчують, що свідомість дитини готова для осмислення складніших тем, ніж це було 20 років тому. Сьогоднішні діти готові осмислювати складні штуки у підлітковому віці, тоді як ми – у 20-30 років.
Крім складних тем, сучасні діти потребують книжок про самих себе. Це не книжки про уявного Тома Сойєра десь на іншому континенті, це книжки не про те, що було 150 років тому, їм потрібні реальні історії з реальними сюжетами, які вони можуть порівняти з реальним життям. Ми говоримо, що маємо навчити наших дітей жити, а як ми їх навчимо жити, коли ми не даємо їм інструментів, з яких би вони опанували хоча б точку зору спостерігача життя?
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.