Гості — журналістка з Варшави Олена Бабакова, акушер-гінеколог Кирило Венцковський, аналітикиня «ЮрФем» Катерина Шуневич, докторка історичних наук, президентка Асоціації дослідників жіночої історії Оксана Кісь.
Олена Бабакова: У 1993 році тодішній польський парламент, який контролювали переважно праві партії, вирішив, що в країні треба радикально обмежити доступ жінок до переривання вагітності. Тоді заборонили переривання вагітності, але залишили декілька винятків: у випадку, якщо жінку зґвалтовано, якщо вагітність відбулася внаслідок інцесту, якщо вона загрожує життю або здоров’ю матері, і останній — якщо плід, який виношує жінка, має генетичні патології чи важкі хвороби. І власне це останнє виключення було таким популярним для переривання вагітності.
Цього разу все вирішили інакше. Парламент вирішив скласти свою відповідальність в цьому процесі. 119 консервативних парламентаріїв (серед них, до речі, було навіть кілька жінок) звернулися до Конституційного суду, щоб оцінити, чи ця норма про переривання вагітності, не порушує польську Конституцію, в якій зафіксовано, що держава охороняє життя. І Конституційний суд вирішив, що, відповідно, так, порушує, тому що порушується право ембріона на життя.
Відповідно, можна сказати, що Конституційний трибунал повністю заборонив аборти у країні. Це означає, що Польща буде другою після Мальти країною ЄС з настільки ’жорстким антиабортним законодавством.
Кирило Венцковський: Ми не можемо розглядати аборт у жодному випадку як метод планування сім’ї. Я би не хотів перетворити свій коментар на певну пропаганду абортів. Проте право жінки на безпечний аборт закріплено у міжнародному законодавстві. Ми маємо пам’ятати, що репродуктивний вибір — це рішення автономної особистості.
Я глибоко переконаний, що лікар не може мати персонального ставлення до абортів, бо це є медична маніпуляція, до якої жінка вдається внаслідок небажаної вагітності. Це результат несприятливих обставин, внаслідок яких вона вимушена цю вагітність перервати (це можуть бути соціальні, економічні, будь-які фактори, не тільки пов’язані зі здоров’ям). Єдине ставлення, яке може бути в лікаря — це надати кваліфіковану медичну допомогу. Є так звана Венеціанська конвенція, яка певним чином регламентує роботу лікарів: «якщо ти не можеш, не хочеш, в тебе є особисті проблеми з цією маніпуляцією, ти зобов’язаний передати пацієнтку іншому компетентному колезі» (приблизна цитата — ред.).
Ставлення до абортів неоднозначне в українському суспільстві, ми можемо бачити агресивну дискримінацію і стигматизацію жінок, яким доводиться звертатися за таким видом медичної допомоги. Це і суспільний осуд, і насилля зі сторони близьких, чи навіть неблизьких. В Україні у 2020 році в Львівському національному медичному університеті черниця викладала лекції етики, і вдавалася до публічного засудження використання контрацепції, дошлюбного сексу та переривання вагітності після зґвалтування.
Повну програму слухайте в аудіофайлі
Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.
Встановлюйте додатки Громадського радіо:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS