Гостя — дитяча і сімейна психологиня Світлана Ройз.
Світлана Ройз: Насправді, тривога і тривожність, важливий елемент нашого життя. Вона дає інформацію про те, що до чогось треба підготуватися. Це реакція на невідоме. Нам здається, що нам все вже відомо. Насправді, з точки зору еволюції, тривога, як і песимізм, є нашим спасінням. Наш мозок за природою — песиміст.
Оптимісти і люди, які позбавлені тривоги, з точки зору еволюції нежиттєздатні. Вони не виживали: стрибали в яри, їли отруйні ягоди, наступали на змій, у нашій би ситуації не ходили в масці. Мозку треба зробити все можливе, щоб ми були уважними і вижили. У ході еволюції виживали тривожні особини.
Різниця між тривогою та тривожністю
Тривога — це реакція на невідому ситуацію, середовище, дію, вона виправдана та закономірна. А тривожність пов’язана з тим, що я живу з постійним відчуттям очікування, що щось має відбутись. Я живу з очікуванням постійної загрози. Це може бути рисою особистості, заважати нашій життєдіяльності, може бути пов’язаним із тривожним розладом. Тривога закономірна і потрібна. А тривожність, яка зараз стала тригером — це риса нашого життя, фон небезпеки, який був у нашому житті.
В нас немає часових меж події. Якщо говорити, що ми зараз живемо у стані колективної травматизації, то у будь-якої травми є початок і кінець. А ми зараз не можемо передбачити, коли все закінчиться.
Тривога в дітей
Цікаво, що більше тривоги буде в тих дітей, які ростуть у стані гіперопіки батьків. Ті батьки, які намагаються підстрахувати всі сторони життя дитини, ті батьки, які не дають можливість проявити здорову цікавість, проявити здорову агресію — це повернеться тривожними розладами.
Ці дії, ці спроби — повинні бути. Грандіозно хороша новина — ми можемо розвивати навички регуляції, можемо вчити свій мозок реагувати менш тривожно, і більш продуктивно. Виходить, ми прийдемо до вивченого здорового реалізму.
Про заземлення і зчитування сигналів
У нас є острівкова частина мозку, вона постійно з нами розмовляє. Вона нам постійно каже: «в тебе спітніли долоні», «в тебе в роті пересохло», «в тебе прискорене серцебиття». Вона каже мовою нашого тіла про наші емоційні сигнали, але ми не зчитуємо це, ми не привчені до цього. Якщо ми навчимося частіше ставити питання: «А що зараз з моїм тілом?», то, можливо, відчуємо, що зараз треба випити більше води, або пройтись.
Це про встановлення контакту зі своїм тілом. Заземлення — це також про цінності та інформацію, яку я споживаю. Інформаційний детокс — також внесок в роботу з тривожності. Важливо визначити зону своєї відповідальності: «На що я зараз можу впливати?»
Дитяча мотивація
Навчальна мотивація вбивається критикою. Коли дитина мала, вона робить багато спроб, робить помилки. Якою може бути наша реакція на перші помилки дитини? Це може бути жорстка критика, що стосується особистості дитини: «Який ти «нєумьоха», які в тебе руки діряві!». А можна сказати: «Добре, що ти спробував. Ця частина в тебе точно вийшла. Давай зараз витремо калюжу і будемо продовжувати далі».
Мотивації також не буде у перехвалених дітей.
Якщо ми хвалимо, це як лайк. Ми підсаджуємо дитину на ін’єкцію дофаміну, роблячи залежною від похвали. А підтримка — це те, що підживлює потенціал дитини.
Повну програму слухайте в аудіофайлі
Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.
Встановлюйте додатки Громадського радіо:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS