Соціофобія і панічні атаки: що робити з наслідками стресу від карантину?

Світ змінюється, а ми разом з ним. До стресу суспільство адаптувалося, а що далі?

Ведучі

Тетяна Трощинська

Соціофобія і панічні атаки: що робити з наслідками стресу від карантину?
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/05/hr-soc_dys-20-05-07_semenova.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/05/hr-soc_dys-20-05-07_semenova.mp3
Соціофобія і панічні атаки: що робити з наслідками стресу від карантину?
0:00
/
0:00

Говоримо із психотерапевткою Ольгою Семеновою.

Ольга Семенова: Один тип стресу — це адаптація до карантину. А другий — це адаптація до звичного життя після нього.

Соціофобія — боязнь присутності інших людей. Люди починають зі скепсисом ставитись до сусідів, до людей, які живуть з нами в одному домі, до своїх колег і так далі. Взагалі в нас є на суспільному рівні брак довіри один до одного, і, на жаль, карантинні заходи його лише підсилюють. Ми не навчилися до того довіряти одне одному, що кожен робить максимум (приймає запобіжні заходи, які потрібно), і це може в когось доходити до параноїдальних станів.

  • Це не «Я боюся людей», а «Я боюся загрози, яку можуть нести ці люди», «Я боюсь того, що не бачу цей вірус, не розумію, який він є, я не знаю точно, чи є в цих людей імунітет». Це нормально, це є момент адаптації до мінливих умов. Нормально думати по 10 разів: «а чи немає тут вірусів?», «а чи я взяла з собою маску?».

Про повернення панічних атак

До панічних атак варто ставитись серйозно, не применшувати їх. Це досить глибинна психофізіологічна реакція, яка пов’язана зі складнощами серцебиття, з диханням, кровообігом. Це те, що ми не можемо свідомо контролювати. Дуже шкода, що багато людей або вперше з цим зіштовхнулись, або відчувають певний відкат у своєму стані. Це специфічна реакція нашої психіки на підвищений стрес і на ситуацію невизначеності.

На жаль, уникання (чинників і факторів, які спричиняють панічні атаки — прим. ред.), дуже небажане. Воно сприяє тому, що панічна реакція закріплюється, ми її запам’ятовуємо як можливу реакцію на стрес і такі ситуації, яких ми уникаємо. Якщо не справляємося, власне, з панічною атакою, є ризик, що ці ситуації і місця будуть розширюватись. Спочатку ми уникаємо метро. Потім ми уникаємо скупчення в іншому виді громадського транспорту. Потім нам стає некомфортно в інших замкнених просторах. Дуже важливо зупинятися, розбирати все це, поки воно не поглинуло все життя.

  • Повернути, як було, вдасться лише деякі речі. Світ змінюється.

Колись повернуться авіаперельоти, хотіти і планувати нові подорожі — цілком нормально.