Як розрізнити уявний і справжній страх захворіти, зокрема на COVID-19, ми запитали в кандидатки психологічних наук, старшої наукової співробітниці лабораторії соціальної психології особистості Інституту соціальної політичної психології Катерини Марончак.
Катерина Марончак: Страх захворіти, безперечно, є в кожної людини, і час від часу він може з’являтися у формі легкої тривоги, може посилюватися. Проте є такий клінічний синдром як іпохондрія, який проявляється в постійному занепокоєнні з приводу можливості захворіти на одну або декілька хвороб одразу.
Якщо страх захворіти ситуативний, якщо він виникає як реакція на реальну загрозу, наприклад, як зараз з пандемією COVID-19, тоді він є абсолютно природним. Звичайно, зараз ситуація з пандемією посилила страхи захворіти.
Страх – це певна гостра емоційна реакція, яка викликана певними подіями і обставинами, що містять для людини в її системі координат реальну чи уявну небезпеку. І ось тут треба зупинитися і підкреслити – цей страх реальний чи уявний?
Якщо ми говоримо про реальну небезпеку, тоді це об’єктивний страх, він ситуативний. Він виникає, коли я поконтактувала із людиною, яка хворіє, або я мала необережність десь чогось торкатися, до поверхонь, які можуть потенційно бути загрозливими, це реальна ситуація, яка містить у собі потенціал небезпеки, і я переживаю страх. Це є норма.
Що не є нормою? Коли ситуація небезпеки є уявною, тобто вона програється лише в нашій голові. Другий момент – коли ця ситуація є пролонгованою. Це вкрай небезпечно, тому що еволюційна природа страху покликана для того, щоб захищати нас від небезпеки. У психологічній площині, якщо ми самі собі придумуємо цю небезпеку, ми її поглиблюємо, транслюємо, намагаємося моделювати різними сценаріями, страх стає пролонгований. І ось такий пролонгований страх є найнебезпечнішим, тому що під час переживання страху виділяється три гормони: адреналін, норадреналін, кортизол. Це гормони страху, гніву і стресу. І коли вони відтворюються на постійній основі у нашому організмі, то вони отруюють його. Отруюючи себе, ми постійно перебуває у стані збудження, наша нервова система перебуває у активованому стані. Таким чином ми швидше вигораємо: починаємо погано спати, знижуються наші енергоресурси, знижується імунітет, є більша схильність захворіти, погіршуються процеси пам’яті, уваги, знижується рівень критичного мислення тощо. Таким чином всі системи в організмі зношуються і пришвидшуються процеси старіння.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.
Здійснено в рамках проєкту за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the Media Development Fund of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.