«Ти що, зовсім дурна?»: як вийти з токсичних і насильницьких стосунків

Гостя — психологиня, медіаторка, тренерка Анна Просвєтова.

Анна Просвєтова: Токсичні стосунки — це взагалі можуть бути токсичні прояви у спілкуванні не лише в один бік. Бо коли ми говоримо про насильницькі стосунки, в насилля завжди є агресори, і є певна жертва. А в токсичних стосунках це може бути спрямовано в обидва боки. Тому що обидва партнери можуть порушувати кордони один одного. Знецінювати одне одного, ображати, можуть перетинати межу стосовно певних питань. І тут не завжди є чітка межа, хто ж до кого ставиться з токсичним посилом. Це такі співзалежні стосунки, коли і біль взаємний, і радість потім взаємна, і помста взаємна, і тут дуже складно все переплутується.

Інколи один із партнерів у більш знеціненому становищі, і частіше це все ж жінки. Тому що жінки частіше бувають в економічному плані залежними від чоловіків, та трохи в інших площинах зазнають все ж таки більш приниженого становища. Є ще масові стереотипи в нашій свідомості про те, що жінка має коритися чоловікові, що слово чоловіка має бути законом. При тому, що ніхто не дає гарантій, що це слово взагалі якесь усвідомлене, адекватне, і відповідає дійсності.

Жінки іноді намагаються підкреслити свою жіночність: от я така покірна, я така спокійна. І потім входять в абсолютно залежне становище від свого чоловіка, і далі вже весь спектр аб’юзивних стосунків тут відкривається. Перш за все, жінці треба зрозуміти, чи дійсно вона перебуває в залежних стосунках, чи це просто конфлікт між нею та чоловіком (таке також буває). Конфлікт — це коли з обох боків певне протистояння, кожен відчуває, що «десь там не зараховані мої інтереси».

Коли ми говоримо про токсичні стосунки, там може не бути конфлікту, але там буде постійне ненав’язливе, завуальоване, притрушене м’яким пір’ячком романтизму, системне психологічне насильство. Яке буде виражатися в постійному зминанні кордонів однієї людини, в постійному контролі над однією стороною, в постійному знеціненні, або ж це буде працювати, можливо, і в обидва боки. Але там немає больових точок конфліктних, і з цим складніше працювати.

Коли дорослі люди знаходяться в стосунках, то там немає місця грі, немає причин, за якими десь хтось має лукаво щось сказати, натякнути, пограти. Це все ми говоримо про маніпуляцію. Коли я не кажу щось прямо, обходжу гострі боки, а потім змушую свого партнера опосередкованими діями зробити те, що мені потрібно. Чому в нашій свідомості так це піднесено? Кажуть: «Ухти, як вона змогла його кудись скерувати?», «як він міг з нею так класно це все провернути?». Тому що в нас взагалі дуже низька культура спілкування між партнерами, нас не навчають психологічної базової освіти. Навіть дітям в школі розповідають, що треба переходити світлофор на зелене світло, але ніхто не говорить дітям, як правильно в голос сформулювати своє бажання, або сказати комусь, що тобі некомфортно, боляче, або неприємно.

Коли я не вмію сказати, що мені некомфортно, то я змушена вести таку маніпуляцію: не знаю, як він відреагує на мої слова, як я це маю правильно сказати. Це є і з боку чоловіків, і з боку жінок. Тому що ми не вміємо інакше.

• Перша причина: ми не вміємо показувати іншим людям свої кордони. Друга причина: ми не виховані таким чином, щоби поважати кордонів інших.

Тому ми можемо так спокійно залазити на іншу територію, розкласти там ніжки, і почати на території мислення людини повчати її, розказувати, як вона має жити та що робити. І навіть не усвідомлювати, що я зараз поводжусь вкрай токсично.

Про насильство

Фізичне насильство — найпоширеніший вид насильства в нас. Є офіційна статистика, яка каже про те, що приблизно 27% жінок потерпають від фізичного домашнього насильства. Але, враховуючи, скільки жінок мовчать про це, то, мені здається, цифра ця надто применшена. Фізичне насильство — будь-який вид фізичних дій, які несуть біль (і фізичний, і моральний). Штовханина, будь-які сутички, будь-які удари.

Другий вид насильства — сексуальний. У нас його взагалі дуже багато людей не ідентифікує. Тому що є певна усталена норма, що секс в межах шлюбу «є обов’язковим», і є нібито якийсь шлюбний обов’язок. Жінкам стає дуже боляче, коли вони над цим задумуються… Зізнатися, що тебе гвалтували в шлюбі 10 років — це трагедія.

Економічне насильство — коли жінка не має власних коштів, має на кожну покупку просити гроші у чоловіка, що вона має звітувати за кожну витрачену копійчину.

Ну і моральне насильство — наші постійні образи, знецінюючі коментарі. Відомі фрази, коли чоловік, оглядаючи жінку, каже: «Слухай, ну ти що взагалі, ти себе в дзеркало бачила, чи ні? Куди ти цю сукню вдягаєш?».

Якщо дівчинку з дитинства не навчили захищати свої кордони, то вона не знає норм цієї гідності. Якщо дівчинку з дитинства батьки виховували методами «ти що, зовсім дурна, не розумієш?», що вона не знає, що таке персональна гідність, як вона себе цінує, а що дозволено іншим людям стосовно неї… І от їй зустрічається якийсь чолов’яга, який каже їй: «О, давай спробуємо, будеш слухатися?». Вона не вміє чинити спротиву. А він каже: «Клас, це зручно, тепер я твоїм коштом буду реалізовувати свої комплекси».

• Якщо жінка не вміє захищати свої кордони, це є причиною насильницьких стосунків, але не виправданням. Вона не знає, як себе захистити, але це не виправдовує насильника.

Як вийти з ситуації?

Запитати себе: заради чого вам ці стосунки? Для чого живете разом? Якщо стосунки вичерпали себе, треба приймати рішення і готуватися до виходу зі стосунків.

Подумати про джерела доходів, як можна себе забезпечити разом із дитиною, скажімо. Треба розуміти, що чоловік, можливо, в такій стадії конфлікту не захоче мирним шляхом домовлятися стосовно розлучення. Подумати про якийсь підробіток, можливо, заощадити певні кошти, щоб можна було реалізувати план.

Домовитися з близькими і родичами про підтримку. Якщо ви не бачите підтримки, якщо ви чуєте звинувачення чи поради, як треба повернутися, просто не продовжуйте ці діалоги. Це не ваші люди, не та підтримка.

Є організації, які допомагають жінкам вийти зі стосунків, у яких є насильство, навіть надають місця проживання на певний час.

«Ла Страда Україна» мають і сайт, і гарячу лінію, до них можна звертатися і за консультацією, і за прямою допомогою. У них є притулки для жінок, які постраждали від насильства. Це саме те тимчасове місце проживання, яке вам знадобиться, якщо немає взагалі куди йти.

Можна звертатися у безкоштовні центри правової допомоги громадянам, вони є в кожному населеному пункті. І адвокати можуть безоплатно надати консультацію: як звернутися до поліції, як організувати процес розлучення, як убезпечити себе і дитину.

Повну програму слухайте в аудіофайлі

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS