Українці не є «унікально дурними», порівняно з виборцями інших країн — соціальний психолог
Якщо люди не беруть участі у виборах, вони відчужуються від результатів, вважає психолог.
Гість — кандидат психологічних наук, магістр філософії, асистент факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ілля Ягіяєв.
Ілля Ягіяєв: Вибори легітимують ту чи іншу владу. Політична активність веде до того, що людина, яка брала участь у виборах, може певною мірою сприймати цю владу чи особу як таку, яка має право керувати.
- Якщо люди не беруть участі у виборах, вони відчужуються від результатів, можуть вважати, що їх це не стосується.
Щоби пояснити політичну поведінку і наш вибір, апеляції до нейробіології недостатньо. Це є і культурна складова, до чого людина схильна, яке в неї виховання, які в неї способи бачити політику, переконання, пов’язані з середовищем, професійними інтересами, як представника певної статі, гендеру, віку, як людини, яка живе на заході, півночі і так далі. В першу чергу, впливають соціально-економічні чинники та культурні. Але є й індивідуальні властивості.
Люди часто приймають рішення не дуже раціонально. Сам вибір здійснюється не дуже розумним способом, і, знову-таки, це така універсальна риса людської природи. Ми спершу приймаємо рішення просто через свої вподобання якісь, а коли нас запитують, чому такий вибір, починаємо шукати аргументи, але вони не пов’язані з, власне, вибором. Для того, щоб подолати це, потрібні спеціальні зусилля. Треба читати програми, зіставляти їх, аналізувати аргументацію.
Про різне голосування у сім’ї
Це може вказувати на різні цінності, а може не вказувати. Не завжди в Україні «хтось абстрактно за свободу, а хтось за безпеку». Можуть бути різні цінності, але це все-таки політична технологія. Коли якісь складні технічні, комплексні питання ми пояснюємо відмінностями в цінностях. Тому що свобода не існує без безпеки взагалі. І якщо є безпека, а немає свободи — це теж щось нетоталітарне. Яко в нас немає свободи, ми не можемо собі безпеку забезпечити.
Про ненависть на прикладі сварки в ефірі Притули і Дубінського
У нас іде війна. У мене є така метаформа, що в нас політика і публічне життя ніколи не відрізнялося стриманістю, Президент сусідньої країни, з півночі, таке враження, що він ввів у тіло України заражену голку медичну (вона повалялася у бруді, де багато різних патогенів), і не виймає. Через це ненависть, яка, можливо, нам раніше і не була властива, дотепер в нас лишається. І виникла ось ця непримиренність. На жаль, люди — істоти, які схильні за певних умов відчувати ненависть.
Про обіцянки і довіру
Наша політика не дуже багата на здійснення обіцянок, ще й конструктивних. Люди дуже цинічні, проклинають політиків, мабуть, мають певні підстави для цього.
- Українці в жодному разі не є якимись унікально «поганими», й «унікально дурними», абсолютно.
Нам властиве самоприниження. Психологи на питання «от якщо мене хтось надмірно хвалить, що робити?» кажуть, що треба сформувати свою внутрішню позицію. «Так, у мене якісь гідні справи, але є і недоліки». А коли людину дуже сильно гноблять: «Так, в мене є недоліки, я помилявся, але не настільки». Зрілість полягає в тому, щоб якось посередині це все сприймати: і усвідомлювати власну гідність, і бачити свої помилки.
Коли читаєш дослідження американців, британців чи інших західноєвропейців, то розумієш, що українці мають певні соціокультурні реалії, але вони не є якимось «гіршими» людьми, і в політичній поведінці так само. У нас існує певне середовище не дуже здорове, і це формує способи того, як людина себе поводить.
Чимало американців, які голосують за Трампа, дійсно, негативно сприймають сучасну політкоректність, і ліві тенденції. На рівні сприймання його брехня може розумітися з точки зору цих людей, як щось більш щире, ніж лицемірство політкоректності. Мовляв: «Так, Трамп бреше, але він говорить те, що думає».
Про компетентність
Проблема компетентності в нас виходить за межі політичного питання і середовища. Формальний рівень освіти і компетентності у нас не збігається, як правило. Наша система дає недостатньо підстав для того, щоби вважати, що люди, які мають диплом, обов’язково компетентні. Це проблема загальна. Коли ми говоримо про компетентність-некомпетентність конкретних сучасних політиків… Я не впевнений, що можна казати про багато людей в українській політиці (за весь час — ред.), що вони є зразком компетентності. Для більшовиків, якщо людина була партійна і лояльна, вона могла займати будь-яке місце. Це особливість нашої історії.
Повну програму слухайте в аудіофайлі
Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.
Встановлюйте додатки Громадського радіо: