facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Зеленський не готовий до самоіронії: він завжди сміявся над іншими, а не над собою — Валентин Кім

З політичним психологом Валентином Кімом говоримо про образ президента Володимира Зеленського, його схильність до диктатури, помилки в комунікації, а також про непрості стосунки з Петром Порошенком.

Зеленський не готовий до самоіронії: він завжди сміявся над іншими, а не над собою — Валентин Кім
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
--:--
--:--
Орієнтовний час читання: 6 хвилин

Гість — соціальний і політичний психолог Валентин Кім.

Валентин Кім: Перші вісім місяців при владі Володимир Зеленський експериментував. Було багато нових форматів: інтерв’ю, які він давав колишнім акторам, 14-годинний марафон для всіх журналістів, які забажали прийти на цей марафон, досвід «відосіків», коли президент записував власні звернення, і це робив не тільки президент, а й прем’єр-міністр, і вони розповідали українцям, як вони відчувають те, що відбувається у політичному житті.

Протягом 2020 року цей формат дещо змінюється. Президент все частіше проводить спілкування у традиційному форматі. Він запрошує журналістів декількох каналів, виступає на медійних майданчиках, дає звіти.

  • Зеленський все більше і більше нагадує традиційного політика.

Президент Зеленський все більше стає президентом, а не Зеленським.

Про оточення президента

Оточення президента некомпетентне у багатьох питаннях. До влади прийшли, можливо, чесні, але 100%  некомпетентні люди в плані комунікації.

Складається враження, що персональна мотивація більшості людей, які прийшли з Зеленським до влади — зібрати лайки, зібрати повагу, засвідчити роботу в апараті президента. Ключова функція політика — привертати увагу не до себе, а до політики, до якоїсь ідеї, до впровадження якогось проєкту. А зараз оточення президента намагається привернути увагу саме до себе.

  • Нова влада любить себе в політиці, а не політику в собі

Оточення президента має величезне значення. Коли йдеться про професійну команду, то оточення ми не помічаємо тому, що є перша особа. Коли до влади приходить некомпетентний політик, несистемний кандидат, який підбирає собі несистемну, і, в даному випадку, дійсно, некомпетентну команду, то оточення стає тими людьми, які більше до себе привертають увагу, ніж перша особа. Президент обирає людей, які дійсно попадають в ті чи інші політичні скандали, які постійно допускають неточні висловлювання. Президент обирає їх за принципом персональної лояльності. Як тільки ми стаємо свідками скандалу, де особиста лояльність ставиться під сумнів, то одразу бачимо, що такі люди швидко покидають обойму президента, це той самий Гончарук, або Рябошапка, або Данилюк.

Про політичну комунікацію

Комунікація актора направлена в один бік, тобто актор щось каже, а публіка реагує. Політична комунікація — двобічна. Не тільки політик щось каже, а люди слухають, але і люди щось кажуть, і слухати має політик. Володимир Зеленський запроваджує і активно просуває модель однобічної комунікації. Відео, які він знімає, Tesla формат — це комунікація, яка направлена «згори вниз». Але інституціонально він не працює над впровадженням комунікації «знизу вгору».

  • Саме тому складається враження, що Володимир Зеленський — такий собі невеликий диктатор, бо багато речей, які він намагається запровадити, свідчать про те, що він схильний до диктатури

До поведінки, яка притаманна саме диктаторам: однобічна комунікація, необмежена влада, наявність персональних ворогів, які мають бути ворогами ще й для нації, декларативний характер комунікації, неспроможність брати на себе відповідальність за провали — така поведінка притаманна саме диктаторам.

Про образ Зеленського

На прикладі Зеленського ми спостерігаємо як змінюється особистість в процесі виконання політичної функції. Коли людина приходить до президентської посади, вона вже змінена тривалим шляхом, який вона проходить, а тут ми бачимо чистий експеримент, зміни відбуваються на очах.

Підтримайте Громадське радіо на Спільнокошті

Стосовно важливих для національної культури дат, президент теж змінює своє ставлення, але змінює повільно, саме тому, що він був вихований не в тому середовищі, де це мало значення. Президент Зеленський — представник соціалістичної робітничої культури. Він виріс у величезному місті, яке заточене під промислове радянське будівництво. Перевиховання в період, коли він відчуває величезний тиск з усіх боків, «зраду» найближчих соратників, тиск міжнародних організацій, коли він перебуває в стані стресу, проходить повільно саме тому, що для нього є величезна кількість інших надважливих питань. Це питання політичного виживання.

Про роль президента

Із точки зору комунікації, кейс Феофанії — цілковитий провал президентської комунікації і стратегії. Президент знов записує «відосіки» про себе, показує як він працює, а йому необхідно було показувати як вирішуються питання.

Президент постійно розповідає глядачам про себе, замість того, щоб розказувати про те, які проблеми необхідно вирішувати. Президент створює новий серіал, нову картинку.

  • Він упевнений, що пересічному громадянину цікавий саме він. Він не розуміє, що пересічний громадянин переймається іншими питаннями, на які у цих відеозверненнях відповіді немає

Президент перебуває не в тому вимірі, не в тій реальності, в якій живуть пересічні громадяни.

Пересічний українець вже не цікавиться президентом як персоною. Він починає цікавитись президентом як функцією. До влади мають бути конкретні вимоги. Президент має підтримувати економіку, добиватися того, щоб вона зростала, щоб на фронті дійсно була стабільність, щоб українці не хворіли, не помирали, а президент намагається впровадити власні проєкти проти всього. Тобто він з коронавірусного фонду виймає гроші, вкладає їх в будівництво доріг саме тому, що він обіцяв. Він бачить себе як будівника, як президента, який щось створює, а йому випадає інша роль, до якої він не готовий і яку він не хоче розділяти. Це роль утриманця, тобто він має утримати Україну в якомусь стані. Ключовий мотив поведінки президента — це мотив соціальний. Це жага виділитися на загальному фоні, досягти поваги, лайків, аплодисментів.

Про стосунки Зеленського і Порошенка

Президент Порошенко був тим ініціатором, який змусив громадянина Зеленського піти в політику. Зеленський був відомою людиною з величезним бізнесом, доларовий мільйонер, і він ці гроші дійсно заробив. Після того, як Україна ввела свої власні культурні контрсанкції проти російської агресії, для бізнесу Зеленського настали скрутні часи. Його фільми не можуть показувати в Росії, в Україні не можуть показувати величезний пласт контенту, який він зробив, деякі актори не можуть приїжджати до України, тому що вони відвідували Крим.

Бізнесмену Зеленському стало гірше після того, як Порошенко запровадив контрсанкції. Ця дія Порошенка, українського уряду і українського суспільства примусила Зеленського замислитись над тим, що треба йти в політику для того, щоб зробити якісь зміни припинити стріляти, почати товаришувати. Все це стало тим, що Порошенко став ініціатором Зеленського.

Порошенко — хрещений батько Зеленського, який виштовхнув його в політику.

Він стає не просто психологічним батьком, але він стає ворогом, якого необхідно подолати для того, щоб утвердитись в думці, що Зеленський дійсно справився з цим викликом. Президент Порошенко є ворог номер один тому, що він спонукав Зеленського піти в політику, а йому в політиці не дуже подобається. Стосунки з президентом Порошенком погіршуються з кожним кроком, і чим гірше буде себе почувати президент Зеленський, тим більше він буде ненавидіти президента Порошенка.

Про гумор та самоіронію

Ключовий інструмент ефективної комунікації Зеленського — це можливість сподобатись. Він — президент гарних новин, гарного почуття гумору. Без гумору складно цього досягти, він позбутий свого найефективнішого інструменту. Він швидко перетворюється на типового політика, в якого не проявляються емоції, адже для посмішки немає приводу.

Президент Зеленський, який був найголовнішим коміком країни, ставши президентом, позбувся відчуття гумору.

  • Він ніколи не був готовий до самоіронії. Він завжди сміявся над іншими, або над персонажами, яких він грав, але він ніколи не сміявся над собою

Самоіронія — це про самовдосконалення, це про можливість критично на себе дивитися, а для Зеленського це не притаманне.

Повну програму слухайте в аудіофайлі

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android
якщо у вас iOS

Поділитися

Може бути цікаво

«Українці почали ставитися до локальних продуктів з повагою» — Анастасія Аргунова

«Українці почали ставитися до локальних продуктів з повагою» — Анастасія Аргунова

Марта Дичок: Вважаю за честь бути у персональному санкційному списку РФ

Марта Дичок: Вважаю за честь бути у персональному санкційному списку РФ

Мотивації та злоби у нас стільки, що ми зробимо все для найскорішої перемоги: командир бригади «Хартія»

Мотивації та злоби у нас стільки, що ми зробимо все для найскорішої перемоги: командир бригади «Хартія»

Чому Данілова звільнили з посади секретаря РНБО: роз'яснює політолог

Чому Данілова звільнили з посади секретаря РНБО: роз'яснює політолог