У Києві 300 людей спільно вирішували проблеми переселенців

У Києві пройшов Другий Всеукраїнський Форум внутрішньо переміщених осіб з Криму та сходу України. Більшість учасників – представники різноманітних громадських організацій і фондів, які допомагають переселенцям. Почався Форум з гімну України. Під час заходу учасники презентували свої проекти та напрацювання, обмінювалися ідеями, досвідом та проблемами.

Анатолій Засоба, організатор форуму і представник «Кримської діаспори» запевнив, що діалог між владою, переселенцями і громадським сектором є вкрай необхідним сьогодні. Оргкомітет дав можливість усім, хто прагнув долучитися, взяти участь у проекті.

«Проект получился намного больше, чем мы планировали. Планировали на 200 человек, а получилось на 300. Соответственно, это все легло на наши плечи в плане финансовом. Потому что изначально бюджет был согласован иной. Но мы вышли из этого положения, и продолжаем выходить из него. Для того, чтобы обеспечить возможность участия каждого.

Дело в том, что форумы не каждый день проходят и не каждый день у людей, которые занимаются этим или сами являются переселенцами, есть возможность встретиться с единомышленниками и пообщаться на актуальную тему. Поэтому мы здесь уже пошли на какой-то компромисс, какую-то гибкость и дали возможность каждому, кто проявил интерес к форуму, принять в нем участие.

Здесь есть 15% людей, которые есть переселенцами, но не являются частью какой-либо организации. У нас порядка 20% – это представители международных организаций, которые работают в Украине. И порядка 50-60% это общественные организации, которые либо объединяют, либо занимаются проблемами внутренне перемещенных лиц».

Основними темами форуму стали захист прав і свобод переселенців, працевлаштування та підприємницька діяльність, забезпечення житлом, охорона здоров’я, психологічна підтримка, питання дітей та культури. Учасники форуму поділилися на ці секції і спільно взяли участь в розробці стратегії рішення ключових проблем переселенців на 2014 рік. Участь української влади в цьому процесі була не занадто велика.
«Уполномоченная Украины по правам человека обеспечила нам письма и приглашения чиновников, чтобы каждое министерство и ведомство, которое нам интересно, смогли поучаствовать и быть полезными в работе политических секций. А финансовую поддержку обеспечило министерство иностранных дел Германии, через организацию DVV International, в рамках которой мы выиграли небольшой мини-грант, с помощью которого профинансировали расходы по организации мероприятия».
За словами Анатолія Засоби, завданням Форуму було перезнайомити людей і надати їм спільний простір для діяльності, наприклад, в Інтернеті.
«Мы призываем людей к нетворкингу, чтобы они выстраивали отношения «человек-человек». Мы не хотели бы дальше быть посредником в объединении. Организации между собой должны не объединяться, а координироваться и вырабатывать совместное общее видение. В будущем мы будем некоей информационной площадкой (то, что мы и делаем). Это рассылки по имейлу, на сайтах, информация о новых возможностях для этих людей. И это уже зависит от человека, от организации, смогу ли они этим воспользоваться. Наша задача – познакомить людей».
Катерина Євдокимова, представниця «Всеукраїнської коаліції з надання правової допомоги» долучилася до секції прав і свобод Форуму переселенців.
«Наша організація складається з 11 найпотужніших громадських організацій в Україні, які забезпечують внутрішньо переміщених осіб правовою допомогою. Ну, власне, в нас є організації, які вже працюють близько 10 років, але зараз ми переорієнтувалися і працюємо саме з внутрішньо переміщеними особами. Якщо до цього часу ми працювали з людьми, які були постраждалими від подій на Майдані, то зараз допомагаємо особам внутрішньо переміщеним».
Правозахисниця виділила декілька основних проблем, з якими часто стикаються переселенці.

«Незнання людей, що робити, куди йти. На сьогоднішній день створена величезна кількість державних установ, повноважень допомагати надано великій кількості чиновників. Але коли людина приходить, вона не знає, куди звертатись. Її відправляють з місця на місце. Також проблеми з документами, проблема з реєстрацією. Проблема з пошуком житла найактуальніша. Неможливість витребування трудової книжки, неможливість звільнитися з місяця роботи і влаштуватися (бо немає книжки). Дякуючи, що вже прийнятий закон, який регулює дані питання. На жаль, ми ще не змогли оцінити, як він діє. Сподіваємося, до кінця року ми зможемо протестувати процедуру, яка прописана в законі стосовно трудових книжок – витребування книжок з місць, де ведуться бойові дії».
Жанна Зінов’єва – переселенка з Криму і засновниця Фонду «Біженці Криму». Жанна була активною учасницею Майдану в Криму. Коли знаходитись на півострові стало небезпечно, виїхала звідти. Кримські «правоохоронці» інкримінують їй сепаратизм і 4 роки ув’язнення. Наразі живе з чоловіком в Київському санаторії. Нещодавно Жанна продала 30 своїх хендмейдових робіт з декупажу, і на виручені кошти купила в санаторій всім обігрівачі.
“Мы вынуждены были уехать. Сейчас вернуться мы не можем. У меня в Крыму 4 года, статья за сепаратизм. Поэтому вынуждена остаться здесь. Проблем очень много. Основная проблема у всех – это конечно жилье. Нет стабильности. Проблемы с работой крымчане стали не резидентами. На карточки зарплатные деньги не доходят. Чтобы снять статус нерезидента нужно выстоять огромные очереди. Ни времени, ни здоровья не хватит на решение этих проблем. Проблемы с не обустроенностью и проблемы психологические. У тех, кто выехал раньше, началась вторая волна депрессии. Это скрытая агрессия, безысходность. Люди эти, я говорю за крымчан, патриоты , профессионалы, предприниматели, лучшие люди. Люди начинают вести себя неадекватно не потому что они плохие. А потому что эта необустроенность, неизвестность”.
Олена Іванова, проектний менеджер Програми розвитку ООН, взяла участь в секції з працевлаштування та психологічної допомоги.
«Ми запровадили програму допомоги для вимушено переміщених осіб. Це ряд різних програм. Певна допомога вже була надана і зараз ми прямуємо відкриття нових напрямів з працевлаштування. Наскільки ми розуміємо, багато людей, які переїхали, не шукають роботи, тому що планують повертатися. Ми думаємо про програми тимчасової зайнятості для таких людей, а також про програми громадських робіт. Так сталося, що в Україні громадські роботи переважно є на некваліфікованих таких роботах, як прибирання вулиці. Ми думаємо про розробку програм, які би могли задіяти людей з вищою кваліфікацією і вищою освіту. Також є розроблені програми для тих людей, які прагнуть відкривати бізнес.
Те, що ми вже зробили, це навчили фахівців, як надавати першу психологічну допомогу, як працювати з такими людьми, зробили методичні рекомендації, провели тренінги. Але для нас важливо також підтримувати таких людей на більш-менш постійній основі».
Олександр Меланченко, переселенець з Донецька та співголова «Всеукраїнської організації з справ вимушених переселенців» намагається зробити так, аби держава пам’ятала про проблеми переселенців. Зокрема,опікується молодшим поколінням.
«Наша организация занимается досугом детей переселенцев. У нас в базе около 700 детей. Много уделяем внимания именно детям. Потому что это самая не поддержаная категорія переселенцев. Если взрослый человек знает, почему он здесь, непривычной обстановке, то ребенку это трудно объяснить. Мы пытаемся вместе с Киевскими властями и нашими друзями помочь детям,чтоб ребенок ощущал, что все хорошо».
Питання дітей надзвичайно важливим є і для Омельченко Наталі, членкині організації «Активна громадянська позиція».

 

Як людина з медичною освітою, вона прогнозує в Україні демографічну кризу і закликає опікуватись дітьми переселенців.
«Как врач акушер-гинеколог я могу констатировать, что через некоторое время, когда это поколение детей войдет в репродуктивный возраст, мы будем иметь огромное снижение рождаемости. У них будут глобальные проблемы с репродуктивным здоровьем. Мы не будем знать откуда брать средства на решение этих проблем, потому как все эти проблемы кроются сейчас и сейчас можно простыми средствами реализовывать помощь».
За словами жінки, їх організація – це об’єднання переселенців.
«На настоящий момент порядка 650 членов – это социально незащищенные семьи, многодетные семьи. Семьи с детьми-инвалидами, дети войны и так далее. Объединились мы по принципу реализации своих конституционных прав. В настоящий момент много семей разделены. Часть семьи переехала, часть осталась. В первую очередь информационная поддержка, также юридическая. Непосредственно правовые консультации, составление документов. Комментарии нормативно-правовых актов. Кроме тех основных моментов, о которых все говорят, у нас есть наши предложения в частности, официально подали эти предложения. На настоящий момент практически составлен проект закона о Статусе детей жертв конфликтов 2014 года. То есть не хотелось бы, чтобы повторился отрицательный опыт и подобный закон был принят эдак лет через 50. Сейчас наиболее уязвимая категория это дети, которые страдают и не только психологически».
За підсумками Форуму була розроблена резолюція – семисторінковий документ з напрацюваннями учасників форуму щодо вирішення їх проблем і подальших дій. Резолюція містить конкретні звернення до конкретних представників влади (президента, прем’єр-міністра, спікера парламенту тощо). За словами організаторів, це екстракт з 200 пропозицій переселенців та організацій, які працювали в тематичних секціях. Найближчим часом резолюція буде надіслана владі.
Міла Мороз, для Громадського радіо.

 

Виготовлення цього матеріалу стало можливим завдяки допомозі Міністерства закордонних справ Німеччини. Викладена інформація не обов’язково відображає точку зору МЗС Німеччини