Фото: ОП
Андрій Шкіль: Ще напередодні початку першої президентської кампанії Емманюель Макрон у виступі, який передує оголошенню своєї кандидатури на президентські вибори, повідомив, що Європа має війну і повинна перейти на воєнні колії.
Він не згадував тоді Україну, але в подальших виступах вже під час своєї виборчої кампанії постійно говорив про узурпацію Росією Криму та частини Сходу України. Коли Україна ще називала війну АТО — Макрон використовував можливість наголосити на тому, що війна вже точиться і Європа мусить дбати про безпеку більше самостійно, а не розраховувати на свого постійного союзника у вигляді США.
І це була його основна доктрина — автономізація безпеки Європи. Тому, і до України завжди була постійна увага.
Можемо пригадати візит Зеленського між першим і другим туром. Тоді Макрон захотів поспілкуватися, як він вже розумів, із майбутнім президентом України. Він вважав, що стосунки між їхніми попередниками не склалися так, як потрібно. Емманюель Макрон ніколи про це публічно не говорив, але це відчувалося по інтенсивності відносин, які налагоджувалися одразу, коли почався процес зміни президента в Україні.
Далі була тривала історія використання усіх можливостей у роботі з Путіним, щоб сказати власному електорату передусім, що «я зробив все, що міг, але цей президент не договороспроможний і тому ми мусимо відкинути дипломатію». І Франція відкинула її одразу після початку повномасштабного вторгнення РФ.
Андрій Шкіль: Емманюель Макрон — єдиний президент в ЄС, який звільнив очільника зовнішньої розвідки, через оману щодо неможливості нападу Росії.
Макрон вже тоді розумів тяжкість ситуації, яка складається і для Франції, і для Європи. Він постійно закликав до переорієнтації Європи на воєнну економіку.
І зрозуміло — у Франції є проблема з бюджетом. Постійний потужний соціальний тиск, який не дає можливості діяти так, як хотів Макрон, його команда, яка прагне бачити Францію, не формальним лідером, а — лідером безпекового руху чи безпекового бачення Європи.
Проте, пізніше це почало ставатися, коли Макрон поступово практично став абсолютно беззаперечним лідером безпекового руху Європи. Тобто, у підтримці України, автономізації Європи, як окремого полюса безпеки, без озирання на Сполучені Штати.
Тоді Макрон інвестував величезні кошти у забезпечення передусім економічної безпеки. Два рази по 150 мільярдів. У 2026 році буде наступний транш на убезпечення Франції від необхідності використовувати зовнішні джерела енергії.
Тобто, ставка була зроблена на ядерну енергетику. Це, до речі, після першого ж візиту до Путіна. Він прилетів, зібрав журналістів і сказав, що помилявся, коли хотів закрити ядерну сферу енергетики Франції.
Пізніше були розвинуті два сектори економіки. Йдеться про електричні акумулятори — так званий електричний трикутник на півночі Франції і виготовлення чіпів у центральній Франції.
Тобто, вся безпекова частина політики, яку проводить Макрон, спирається на співпрацю, підтримку і орієнтацію на Україну, як головного союзника в Східній і Центральній Європі.
Єлизавета Цареградська: Як французьке населення реагує на таку політику і те, що відбувається всередині країни? Наскільки суспільство поділяє бачення свого президента?
Андрій Шкіль: Я не зустрічав людину, яка б не була поінформована. Всі мають власну позицію. Більшість, як підтверджує соціологія, підтримують позицію Франції і Макрона саме з цього приводу.
Значна частина не підтримує його внутрішню політику, його особисто часто не люблять та називають французьким Юпітером. Не думаю, що він насправді таким є, але зовнішній аспект тут працює дуже часто проти нього.
Соціологія стверджує, що більше 50% суспільства підтримують практично усі напрямки щодо забезпечення автономізації безпеки Європи, підвищення безпеки Франції, більших витрат на оборону. Всі підтримують витрати на оборону, але ніхто не підтримує зменшення витрат на соціальну сферу. Завжди є протиріччя, але це нормальний фактор для будь-якої демократії.
Якщо узагальнити — підтримується курс Макрона на зближення з Україною…
Просто проблема в тому, що можна легко маніпулювати процесами і сказати, що от в інших напрямках не підтримують. Якщо, так би мовити, поміряти середню температуру по палаті, то тоді можна сказати, що все, що пропонує Макрон, не підтримують. Але це неправда.
Андрій Шкіль: Потужний наголос Макрон робить на безпековій частині зовнішньої і внутрішньої політики. Найкращі його кадри постійно посідають два ключових для нього міністерства — міністерство оборони та міністерство закордонних справ.
Зараз головний аргумент Макрона — безпека хоч і потребує витрат, але вона дає прибутки. За останні кілька років Франція уклала угоди з провідними країнами світу на постачання власної авіації. Емманюель Макрон намагається підкреслити, що така його політика розкручує маховик економіки загалом.
Він мав виступ напередодні національною свята Франції 14 липня. Макрон виступив 13 липня саме в міністерстві оборони перед ключовими військовими — стратегічним ядром французької безпеки — щоб проінформувати, що військові бюджети будуть збільшені. Він також наголосив, що соціальна складова не буде зменшена, але за безпеку і демократію необхідно буде платити.
Також була проголошена важлива фраза про те, що вперше з 1945-го року є загроза французькій свободі, державності та європейській безпеці.
І на цьому тлі вже не може бути жодних сумнів у тому, що відносини, які має Україна та Франція значно глибші… Позиція Франції вже є такою, яка балансує усю безпеку Європи.
Візит Макрона до Лондона забезпечив домовленість між Лондоном і Парижем щодо спільного використання ядерного потенціалу двох країн. І домовленість з Мерцом про те, що Німеччина буде учасником розтягування над Європою стратегічної ядерної парасольки.
Тобто, вся Європа буде під захистом двох країн, які володіють ядерним потенціалом, і які не будуть оглядатися на США.
І звісно — йдеться і про Україну після закінчення війни. У якій формі буде це закінчення — подивимося, але, тим не менше, за будь-яких обставин, це частина гарантій безпеки України.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
Проєкт на Громадському радіо виходить за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР «Єднання» в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України 一 рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікацій є відповідальністю Громадського радіо та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР 一 Єднання