6 вересня біля парламенту активісти вимагатимуть гендерних квот на виборах

Говоримо з Ларисою Кобелянською, очільницею громадської гендерної ради при міжфракційному об’єднанні “Рівні можливості”.

Ірина Славінська: Що це буде за мирне зібрання 6 вересня?

Лариса Кобелянська: Громадська рада міжфракційного об’єднання “Рівні можливості”, в яку входять більше 70 жіночих і гендерноорієнтованих, громадських організацій, вирішили запросити під стіні Верховної Ради усіх тих, хто підтримує ідею паритетного представництва жінок та чоловіків у політиці, всіх тих, хто вважає, що жінок в політиці мало і з цим потрібно щось робити, тих, хто вважає, що суспільство вже дозріло і готове до того, щоб створювати таку систему управління, в якій жінки та чоловіки нарівно представляли б інтереси всього суспільства.

Ірина Славінська: Наразі в українському парламенті менше 12% жінок нардепів. Якщо говорити конкретно, який законопроект чи голосування, чи якийсь символічний жест стоїть перед тими, хто збирається вийти на мітинг 6 вересня?

Лариса Денисенко: Можливо, розчарую, але мова не йде про конкретний законопроект тому, що у Верховній Раді вже чимало наскладовано законопроектів. Ідея, з якою виходимо ми – це те, що будь-які зміни, які будуть у виборчому законодавстві, мають бути такими, які би враховували потребу представлення жінок і забезпечення механізмів цього входження.

Ірина Славінська: Коментар від слухачки: “Не потрібні квоти, потрібен просто хороший депутат”. Що про це можна сказати?

Лариса Кобелянська: Це одна з думок. Наразі палітра думок може бути дуже широка. Соціологічні дослідження, які робилися і робляться навколо різних точок зору стосовно квот, передбачають і такий варіант відповіді, коли люди принципово проти квот і вважають, що вони нічого не вирішують. Але наразі хороший депутат – це депутат, з якими якостями? Де цей чек-ліст, по якому ми будемо звіряти, добрий він чи поганий? Не важливо чоловік чи жінка? Можна було би так поставити питання, якби ще з початку позаминулого століття жінка не сказала, що ми – жінки не будемо підкорятись законам, які приймаються без нас і не будемо слухати тих керівників, в лавах яких ми не представлені. Так, якщо ще на початку 19 століття жіноцтво усвідомило, що відлучення цілої половини суспільства дуже погано впливає і на якість управління, і на зміст прийнятих рішень, а ми у 21 ще вагаємось, то мабуть десь збився цей ритм історичного поступу. Зараз є позитивна динаміка ставлення до того, чи повинні чоловіки й жінки бути паритетно представлені у владі. Скепсису стає все менше.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.