У 2009 році, коли захід відбувався вперше, було всього три головні номінації та п’ять персональних, наразі їх понад 10, також є персональні та спеціальні, порівнює Володимир Дягілев.
«Щороку збільшується культурна програма, збільшується кількість майстер-класів, учасників. Цього року є розширення географії: до нас приєдналися представники ще 10 країн, серед яких Куба, Парагвай, Танзанія, Люксембург. Змінюються теми, на які надходять роботи. Є якісь традиційні теми для дітей. Це школа, сімейні відносини, перше кохання. Але є ще й теми, які займають левову частину кожного року. Минулі два роки це була тема війни, миру. Цього року на цю тему робіт трохи менше, але багато робіт на тему булінгу», – розповідає секретар оргкомітету фестивалю.
На питання, про що саме діти говорять в роботах про булінг, він відповів, що у 90% випадках у фіналі автори транслюють думку про те, що необхідна підтримка, однокласників, друзів, якщо вона є, крок за кроком ця ситуація долається, проблема у сюжеті чи у фільмі вирішується.
Володимир Дягілев також пояснив, чому, на його думку, фестиваль телевізійних робіт для дітей є важливою подією: «Це важливо для того, щоб діти мали можливість не тільки створювати роботи у своїх студіях, але й презентувати їх широкому загалу, пережити радість від перемоги, це додає їм сил. Призи, які вони отримують, це приємно, але головне – це стимул працювати далі, навчатися, отримувати нові знання. У нас є студії, які беруть участь у фестивалі всі 10 років. Це також спілкування. 4 дні учасники перебувають серед таких, як вони, серед тих, хто цікавиться анімацією, кіно, телебаченням. У нас є окрема номінація «Творче завдання». Коли студії приїжджають, вони отримують одну на всіх тему, вони мають зробити відео тривалістю до трьох хвилин, перебуваючи у Харкові. Діти по-різному підходять до виконання. Хтось робить окремо, однією студією, іноді 2 – 3 студії об’єднуються. Спільні проекти з’являються і потім».