Не в колонію, а на медіацію: як громадські активісти лобіюють в Україні дружнє до дитини правосуддя

Ірина Шиба розповідає, як можна зробити правосуддя дружнім до дитини

Ведучі

Лариса Денисенко,

Наталя Соколенко

Не в колонію, а на медіацію: як громадські активісти лобіюють в Україні дружнє до дитини правосуддя
https://static.hromadske.radio/2018/07/hr-hh-18-07-24_shyba.mp3
https://static.hromadske.radio/2018/07/hr-hh-18-07-24_shyba.mp3
Не в колонію, а на медіацію: як громадські активісти лобіюють в Україні дружнє до дитини правосуддя
0:00
/
0:00

Гостя ефіру – керівниця проектів фундації DEJURE Ірина Шиба.

Лариса Денисенко: Що означає правосуддя, дружнє до дитини?

Ірина Шиба: Я думаю, що багатьом знайомий термін «ювенальна юстиція», але більш правильним і прийнятним відповідно до міжнародних стандартів є термін «правосуддя для дітей», тому що насправді вся робота, яка на сьогодні направлена органами юстиції, це суди, прокуратура, слідчі, адвокати, у межах, коли дитина має контакт із законом чи конфлікт з ним, допомогти їй, тому це правосуддя має бути дружнє для неї, забезпечувати її найкращі інтереси.

Наталя Соколенко: Зараз воно яке?

Ірина Шиба: Зараз воно десь посередині, тому що відбулося дуже багато змін за останні роки, але до сьогодні немає профільного закону, який би регулював питання контакту дитини із законом. Ми активно напрацьовуємо зміни. Мені здається, що нам є чим похвалитися за останній рік, зокрема минулого тижня Міністерство юстиції разом з партнерами, серед яких було багато громадських організацій і міжнародних інституцій, презентувало досягнення, які вони спільно напрацювали на базі міжвідомчої координаційної ради з правосуддя щодо неповнолітніх.

Лариса Денисенко: Що змінюється? На які законодавчі зміни, можливо, варто очікувати цього року? Що це змінить для дитини і для батьків?

Ірина Шиба: Ключовим актом, який ми всі очікуємо, є профільний закон про правосуддя для дітей. Його основною метою є перехід до нових принципів і стандартів, прийнятих в світі. Це передусім інтереси дітей на першому місці, застосування відновного підходу, фокус більше на профілактиці, ніж на боротьбі зі злочинністю. Це також залучення мультидисциплінарних команд, усіх працівників до того, щоб вони спільно вирішували потреби дитини, тому що це завдання не одного судді і не одного адвоката. Щоб інтереси дитини були забезпечені комплексно, до цього має долучитися максимальна кількість людей.

Наталя Соколенко: Давайте наведемо конкретний приклад.

Ірина Шиба: Уявімо хлопця, який вкрав два мобільних телефони. Не так багато, не так мало, достатньо для того, щоб дитину засудили і притягнули до відповідальності. В кримінальній системі доісторичного періоду цього неповнолітнього відправлять за ґрати. Ми хочемо змінити, щоб неповнолітні, які вчиняють злочини невеликої і середньої тяжкості, мали другий шанс – можливість зрозуміти, що вони вчинили неправильно, отримати допомогу, як не повторювати це в майбутньому. З таким неповнолітнім має працювати команда спеціалістів, які будуть робити оцінку того, чому він це зробив, як це попередити. Прокурор буде мати право направити такого неповнолітнього на програму відновлення, яка буде включати медіацію між потерпілим та неповнолітнім. Якщо обидві сторони погодяться, то сторони самі визначають, як їм примиритися за участю медіатора і як відшкодувати шкоду, що і сьогодні є підставою для звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності. Проте доступу до послуг медіації сьогодні держава не забезпечує для неповнолітніх по всій Україні.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.