Як Дебатний клуб змінив життя Кам'янця-Подільського?

Кам’янець-Подільській останні два роки охопила «лихоманка» — там у вишах і школах стала популярною гра «Дебати». Докладніше про цю гру, її принципи та правила розповів один із організаторів руху Михайло Будурович.

— З чого розпочався рух?

— Два роки тому все розпочалося з ініціативи «Активна громада», в рамках якої ми організовували всеукраїнський дебатний турнір. Але особисто в мене ця ідея зародилася набагато раніше, коли я ще був учасником Вищої політичної школи.

— Дебати у вас на політичні теми?

— Авжеж, на політичні. В рамках ініціативи «Активна громада» ми реалізовуємо проект «Право вибору» — це коли дебатують на політичні теми. Зараз ми працюємо з політичними реформами: антикорупційна реформа, реформа публічних фінансів. І наші студенти та школярі дебатують на ці теми.

— Де ви вперше запровадили цей рух – у школах чи вишах?

— Ми приходили спочатку в наші вищі навчальні заклади. Адміністрації не розуміли, що таке дебати, яка від них може бути користь, нащо взагалі студентам говорити про політику, якщо це не кандидат, який приходить агітувати за себе. Зрештою Кам’янець-Подільський Національний університет усе ж таки погодився виділити нам приміщення, погодився, щоб ми розповіли студентам саму концепцію. Коли ми зустрілися зі студентами, одразу такого ефекту, як я очікував, не було — на перших дебатах було всього вісім команд по дві людини.

— До дебатів учасники не знають теми, тобто не мають часу підготуватися?

— Ні, за правилами ми оголошуємо абсолютно всі теми. Це 10-12 тем, із них може зіграти 3-4. Перед самою грою відбувається жеребкування, яке визначає теми, визначає, хто в опозиції, а хто – в пропозиції. Після цього студенти мають 15 хвилин, щоб підготуватися.

— Ви проводили такі дебатні турніри майже в усіх навчальних закладах міста. Скільки їх у Кам’янці-Подільському?

— У нас є два університети, вісім коледжів та училищ і 17 шкіл. Усі ці заклади брали участь у дебатах. А зараз на осінь, коли відбудеться дебатний турнір, студенти вирішили розділити окремо університети, окремо – коледжі.

— Чи зростає кількість учасників, відколи існує Дебатний клуб?

 — Дебатний клуб у нас — це об’єднання нестабільне. Є частина людей, які зараз живуть і навчаються в місті, то вони входять у цей Дебатний клуб, а люди, які закінчують навчання або міняють місце проживання, виходять з нього. Тобто, я не можу назвати сталої цифри учасників, але після останніх весняних зборів було 45 людей.

— Чи спонукає Дебатний клуб і дебати на політичні теми молодих громадських активістів до політичних кар’єр?

 — Наприклад, у нас є чинний президент Дебатного клубу Олександр Ковальчук. Він пройшов багато дебатних ігор і зараз реалізовує свої ініціативи та робить тренінги. Також у нас є активіст Олександр Ружицький, який на час своїх перших дебатів був представником медичного коледжу, але після цих дебатів зрозумів, що медицина — це не його і покинув медичний коледж. Він повернувся назад до школи, закінчив одинадцятий клас і пішов на юриспруденцію, оскільки зрозумів, що йому ближча юридична тематика.

Крім того, багато школярів після дебатів підходили до мене і казали, що їм цікава політика і вони хочуть вступити на політологію чи право. Тобто, це є дзвіночком про те, що цю роботу ми робимо недаремно.