Якщо не спілкуватися з дитиною з народження, тато може стати для неї сліпою плямою - Сергій Цвєтков

Рубрика “Своїми руками”. Як працює ресурс для найкращих татусів UAfathers.com? Розповідають Сергій Цвєтков та координатор ресурсу у Києві Андрій Федоров.

Євген Павлюковський: Розкажіть, будь ласка, як цей ресурс створився? З чого все починалось?

Сергій Цвєтков: Все почалось в 1996 році з того, що Україну відвідав директор Національного центру батьківства США. Він написав дисертацію, провів велике соціальне дослідження, видав книгу “Серце батька” і презентував це в Києві. Там був фундатор нашої організації “Міжнародний центр батьківства” Олександр Марченко і він зацікавився цією тематикою і почав відвідувати ті семінари, які з США проводили волонтери, фахівці, а потім почав збирати навколо себе однодумців.

За 15 років діяльності, я ще не зустрів жодного чоловіка, який би не казав, що не хоче бути кращим батьком для своїх дітей.

Євген Павлюковський: Ви в багатьох містах проводите свою діяльність: Київ, Дніпро, Кропивницький. В чому полягає діяльність UAfathers.com, наприклад, в місті Києві. З сайту можна зрозуміти, що ви проводите зустрічі, заходи на побутовому, практичному рівні. Чи може той чи інший батько навчитись лайфхаків поводження в родині?

Лариса Денисенко: Тобто про що і як потрібно говорити з татусями?

Андрій Федоров: Мы проводим регулярные встречи наших малых групп, в которых собираются отцы, которые заинтересованы улучшить отношения со своими детьми. Есть целый курс разработанный в режиме легкого общения. Мы помогаем друг другу путем общения найти общий язык с собственными детьми, в первую очередь. Когда мы настроим взаимоотношения с собственными детьми, мы можем помогать другим. Это один из основных ресурсов, которые позволяют нам общаться между собой.

Будь-яка поведінка дитини – це запит на відновлення взаємин, на цей запит треба відповідати. Дитина не відвертається від батьків, батьки можуть, але дитина – ні.

Лариса Денисенко: Як підвищити в чоловіках культуру цього відповідального татусівства тому, що в нас прийнято, що піклувальна функція і взагалі повністю коло обгортання дитини – це материнська функція. Інколи мами кажуть татусям, щоб краще в цю справу не лізли, бо нічого не розуміють. Інколи татусі говорять, що почнуть розмовляти з дітьми, коли вони вже почнуть розмовляти. Як це змінити? Як зацікавити татусів у своїх дітях?

Сергій Цвєтков: Має бути комплексний підхід, у тому числі, тут не обійтись без допомоги держави. Але я б сказав, що нам чоловікам, може, потрібен дозвіл, не просто перелік правил, що мусимо, а що не маємо робити, а дозвіл жити за своїм серцем. За 15 років цієї діяльності, я ще не зустрів жодного чоловіка, який би не казав, що не хоче бути кращим батьком для своїх дітей. Ми не кажемо чоловікам, що у нас є проблема – у нас є можливості. І це великі можливості пережити повноту життя, самореалізації, цей смак мужності своєї відчути у батьківстві.

Лариса Денисенко: Як говорити з татусями, щоб вони дійсно починали жити своїм серцем, не боялися спілкуватись із дитиною, будували ці містки довіри тому, що в 6 років будуєш інший місток, в 13 років доводиться підміцнювати його, бо там можливо, вже є провали або він закороткий.

Андрій Федоров: Нужно начинать с ребенком общаться с самого рождения, с самых первых минут, когда он существует еще даже не родившись. Нужно постоянно быть в контакте с ребенком и искать с ним взаимоотношения. Маленький ребенок требует просто твоих привосновений, постарше – хочет за ручку на великое приключение сходить в песочницу, еще большее приключения – в соседний двор. Тогда в старшей жизни ребенок будет больше доверять. Это путь, который нужно всю жизнь идти.

Сергій Цвєтков: В кожної дитини слово любов – це час. Що потрібно – це час спілкування батька з дитиною, бо це двосторонній рух. Ми інколи думаємо, що нам потрібен час, щоб дитину зрозуміти, пізнати, але дитині так само потрібен час, щоб зрозуміти, хто з ним поруч живе. Бо якщо батько не приділяє часу дитині, він стає для неї такою сліпою плямою – дитина не знає, хто поруч.

Лариса Денисенко: Дитина сприймає нас, як батьків, але чи може дитина прийняти нас, як людей?

Сергій Цвєтков: Дитина приймає батьків від народження, бо вона не може інакше, це питання її виживання. Будь-яка поведінка дитини погана – це запит на відновлення взаємин, на цей запит треба відповідати. Дитина не відвертається від батьків, батьки можуть, але дитина – ні.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.