Фіналом децентралізації має стати перенесення столиці з Києва, — Ганущак

Ірина Соломко: На минулому тижні профільний комітет нарешті погодив розгляд у другому читанні законопроекту 4772, який називають закон олійної плями, тобто законопроект про приєднання громад. Чи можемо ми сподіватися, що на цьому тижні він, нарешті, буде винесений в зал та проголосований?

Юрій Ганущак: Сподіватися можна, але питання: чи вистачить голосів і присутності депутатів в залі. Якщо це буде зроблено, ми перейдемо Рубікон по реформі. ЇЇ вже не можна буде зупинити.

Ірина Соломко: Але на порядку денному цих законопроектів ще немає.

Юрій Ганущак: Їх можуть включити сьогодні на Погоджувальній раді. Є надзвичайно велика зацікавленість і уряду, і на місцях. Депутати знають про цей закон. Не думаю, що буде спротив. Хіба що з боку партій та фракцій, які були завжди проти реформ як таких.

Ірина Соломко: Традиційно це Батьківщина та Опозиційний блок. Чи є шанс, що проголосують інші.

Юрій Ганущак: Сподіваюся на це, оскільки всі партії декларували, що вони за децентралізацію. Настав час виконувати обіцянки.

Ірина Соломко: Зараз незрозуміла ситуація з Самопоміччю. Спочатку вони підтримували реформу, потім розпочалась якась дивна критика, і під час голосування у першому читанні вони не дали своїх голосів. Ми можемо сподіватися, що наразі ситуація змінилася?

Юрій Ганущак: Об’єктивно — так. Успіхи децентралізації показують, що проект не є ризикований з електоральної точки зору. Більше того, досить багато об’єднаних громад створюються саме на Західній Україні, де Самопоміч сподівається на електоральну базу. Свобода минулого року блокувала цей процес, і де та Свобода зараз?

Крім того, Самопоміч включила певні свої вимоги в законопроект в частині мораторію біля великих міст.

Ірина Соломко: Поясніть, будь ласка, що це означає?

Юрій Ганущак: Йдеться про те, що виникають проблеми навколо міст, коли землі відходять сільським громадам. Тоді місто втрачає територію для розвитку. Більш того, території буквально приватизуються місцевими князьками, які об’єднали одне-два села з трьома тисячами населення, і диктують свою волю у великому місту.

Ірина Соломко: Такі прецеденти вже були?

Юрій Ганущак: Вони спостерігаються зараз.

Ірина Соломко: Де саме?

Юрій Ганущак: В Одеській області, в Сичавці місцевий олігарх хоче зробити громаду з виходом на південний порт, а це є фактично територія міста Южне, яке будувалось, щоб обслуговувати порт. Але сам порт знаходиться на території сільської ради Сичавка, і відповідно, олігарх хоче створити там громаду, щоб диктувати свою волю великому місту, і Одесі, до речі, так само. Тобто завжди є паразити на проблемах держави.

Ірина Соломко: Це проблематика саме обласних центрів?

Юрій Ганущак: Це проблема великих міст. Для маленьких місць це не так гостро стоїть, там ціна питання набагато нижче.

Звичайно, мова не йде про міста-сателіти, наприклад, навколо Києва — Бровари, Боярку, Вишневе, які загалом мають економічний потенціал, та між ними та Києвом йде обмін ресурсами.

Цей мораторій стосується всіх великих міст. У перехідних положеннях закону № 4772 ми зазначили, що до законодавчого врегулювання функціонування агломерацій зони впливу таких міст — до 12 кілометрів від межі цього місту, і вони нікому не відходять, за виключенням, якщо хтось добровільно приєднатися до цього міста.

Ірина Соломко: Тобто це така певна подушка для великих міст?

Юрій Ганущак: Так, і тут не тільки питання розвитку. Є чотири елементи, які життєво необхідні для такого міста: це водозабір, водовідведення, полігон побутових відходів і цвинтар. Як тільки ці місця виходять з під контролю міста, то виникають величезні проблеми.

Тому я бачу врегулювання цього питання в тому, що треба внести зміни до постанови про методику формування перспективного плану, де зафіксувати, що ці місця мають бути резервовані саме для цієї міської громади. І друге — потрібно внести зміни у закон про співробітництво, де записувати, що в зонах агломерації є обов’язковим укладання договорів про співпрацю на принципах добросусідства і встановлювати гаранта таких договорів, яким може бути тільки Кабінет Міністрів.

Ірина Соломко: Тобто йдеться про те, що громадам, які розташовані біля міст, забороняється об’єднуватися, не приєднуючись до цього міста. А якщо ці громади вирішили приєднатися до міста, то вони таку можливість матимуть?

Юрій Ганущак: Мається на увазі встановлення мораторію, і під час цього мораторію будуть саме такі правила гри. Але це ще не означає, що саме такі правила будуть діяти і надалі. Це тільки в теорії зона впливу міста становить 20-30 кілометрів, а на практиці велике місто — це особливий спосіб життя. Насправді, місто не хоче сіл, і села не хочуть міста. І цей факт потрібно регулювати співпрацею, зокрема, і на законодавчому рівні.

Якщо поміняти столицю і винести її із Києва, то Україна зможе отримати одразу ті бонуси, які дозволять їй догнати Європу

Україні пощастило, що немає зосередження та скупчення людей в одній лише київській агломерації. Ми маємо шанси гармонійно розвивати і Дніпро, і Харків, і Львів, і Одесу і, дасть Бог, Донецьк, а також Вінницю. А якщо поміняти столицю і винести її із Києва, то Україна зможе отримати одразу ті бонуси, які дозволять їй догнати Європу. А наздогнати ми можемо, впроваджуючи тільки оригінальні рішення. І, якщо децентралізація в Україні пройде, як заплановано, то в нас буде найкращий приклад у європейській історії.

Отже, нам пощастило, що в нас є такі центри, і ми зараз маємо врегулювати розвиток так, щоб місцева олігархія не змогла прибрати до рук ці території. Потрібно захистити міста в частині життєво важливих об’єктів для цих міст. Зараз багато хто ще не розуміє цих речей, але бізнес дуже швидко втямив, як можна вкласти невеликий капітал, і заробити гроші, не напружуючись.

Зараз від вирішення законодавчого питання щодо вищезгаданих законів багато чого залежить. Навіть, сам факт прийняття закону про порядок приєднання, різко активізує місця обласного значення.

Ірина Соломко: Що ви маєте на увазі, коли говорити що столицю потрібно перенести?

Юрій Ганущак: Саме це і маю на увазі. Справа в тому, що Київ починає шантажувати державу. В часи буремних подій концентрація величезної кількості людей паралізує і місто, і державу. Ви собі уявляєте революцію у Штатах? Я — ні. Тому що Вашингтон абсолютно не призначений для величезних мітингів та демонстрацій.

Ірина Соломко: Це тільки ідея?

Юрій Ганущак: Це рішення обговорюється давно. На перший погляд, виглядає авантюрним. Але з точки зору розвитку території було б абсолютно правильним. Звичайно, не можна не звернути увагу на те, що є певна сакральність, і тому місце для нової столиці має бути сакральним.

Це має бути місто, рівновіддалене від основних центрів впливу, тому що в Києві зрослася адміністративна і економічна еліта, і цей факт погано впливає на розвиток країни. Адже гроші мають робитися кругом по країні, а не стягуватися в одне місто.

Я говорю про це абсолютно серйозно, і колись це питання буде розглядатися, але я як експерт маю заглядати на 5 років вперед. Наразі це питання гостро не стоїть, але якщо керівництво міста буде шантажувати центри в бюджетному плані, то влада країни замислиться над цим питанням.

Держави, де столиця є десь збоку, мають набагато кращий розвиток, ніж інші країни. Я думаю, ми прийдемо до цього, коли децентралізація покажи свої успіхи

Ми вже маємо негативні речі. Наприклад, у Верховній Раді давно лежить проект про зміни у системі управління міста Києва, тобто розділення функцій голови держадміністрації і міського голови.

Але, звичайно, президент і політична еліта не хочу цього, бояться, що міський голова буде обраний від опозиції. Як тоді ним керувати? Такий принцип, що префект або голова держадміністрації носить контрольні функції, а не «рулить», поки що важко сприймається. Також важко сприймається те, що міський голова відповідальний за комунальне господарство, а не за все.

Тому роблять все, що вибори виграв саме той, хто потрібен. І якраз, коли йде децентралізація, це питання потрібно вирішувати, і воно буде вирішено. І тоді мої слова, що столиця в мегаполісі — не найкраще рішення, знайде підтримку. А взагалі держави, де столиця є десь збоку, мають набагато кращий розвиток, ніж інші країни. Я думаю, ми прийдемо до цього, коли децентралізація покажи свої успіхи.

Ірина Соломко: Який прорив ми очікуємо, якщо депутати на цьому тижні проголосують за закон 4772?

Юрій Ганущак: Я очікую, що в 2017 році при затвердженні цього закону, ми зможемо закінчити перший етап децентралізації, тобто проведення адміністративно-територіальної реформи. До речі, це найлегший етап, тому що він продуманий найкраще з усіх, а, по-друге, це технічні речі. Найважчий етап — це урегулювання повноважень. Воно почалося, але важко йде, тому що кожне Міністерство вважає, що воно найголовніше у децентралізації.

Також буде надзвичайно важкий етап — це встановлення системи контролю за законністю актів органів місцевого самоврядування. Не можна залишити органи місцевого самоврядування без контролю, якщо передаються величезні повноваження.