«Звичайно, зміни, які стосуються великої кількості людей, швидко не проходять, але потрібно працювати. Проведемо паралель з бізнесом. Ти наймаєш людину і платиш їй гроші (у нашому випадку ми платимо податки), тому очікуєш, що вона зробить свою роботу гарно та вчасно. Якщо такий підхід спробувати трансформувати в нашу державу – це було б супер. Але не реалістично. Треба, щоб такі, як ми, пішли туди працювати».
Ірина Соломко: Вітаю всіх, ви слухає «Територію» — програму про права та владу місцевих громад. При мікрофоні авторка програми та ведуча програми Ірина Соломко. І сьогодні у нас в студії Ігор Хавін та Іван Шерстюк, київські активісти. Розкажіть, як народився ваш рух?
Ігор Хавін: Запрос на то, чтобы жить хорошо, есть у всех. Мы живем возле парка Победы. Мы хотим жить возле чистого, аккуратного парка. К сожалению, его за долгие годы запустили. Поэтому закрутилось все вокруг этого парка. Я феврале создал группу в Facebook для жителей нашего комплекса возле этого парка. Потихоньку туда стали подтягиваться люди. Для объединения я предложил провести сначала один субботник, потом другой. А потом пошли более серьезные инициативы: мы захотели ограничить въезд в парк. Добиться того, чтобы там наводили порядок, чтобы там не жгли костры.
Ірина Соломко: Ви вимагали це від місцевої влади?
Ігор Хавін: Мы сначала сказали, что хотим. А потом люди, которые знали, как этого добиться, стали добиваться.
Ірина Соломко: Але це мова не йшла про те, що ви його самі патрулювали, аби не дозволяти людям палити вогнища?
Ігор Хавін: Так было и продолжается. Если я гуляю там с ребенком, и кто-то жгет костер, я подхожу и говорю о том, что человек нарушает закон Украины, который запрещает раскладывать костер на открытой земле. То есть, если он хочет поесть мяса, то он может принести мангал и там готовить мясо.
Ірина Соломко: Іване, а ваша версія, як все почалося?
Ігор Шерстюк: У мене це почалося минулого року. Так само маю маленьку доньку і багато часу проводив у тому парку. Там взагалі не прибиралося сміття. Тому я написав на сайт 1551, думав, що влада вирішить. Протягом півроку я залишив 15 звернень, на кожне з яких була шаблонна відповідь: немає грошей, немає солярки. Коли я зрозумів, що сенсу писати нема, ми почали організовуватися і робити все самостійн: контролювати, прибирати. З нашого активу ми уже назбирали 40 тис. гривень і всі вони залишились у парку.
Ірина Соломко: Наскільки важко було організувати людей? Який відсоток жителів вашого комплексу залучений до ініціатив?
Ігор Шерстюк: Якщо група у Facebook має 600 людей, то активних 20-30, які вийдуть і будуть щось робити.
Ігор Хавін: Когда был субботник, пришло порядка 130 человек.
Ігор Шерстюк: А, насправді, парк дуже гарний. Багато людей там проводить свій час. Гуляючи, часто зустрічаю навіть нашого голову районної адміністрації. Він там собі щось робить.
Ігор Хавін: Цель этих субботников не просто убрать, а вытащить людей, которые хотят, но ленятся. И тут очень важный момент, что они все-таки решились и пришли. В следующий раз им уже будет легче прийти, они еще с собой кого-то приведут. Я бы хотел, чтобы каждый житель нашего массива поучаствовал в приведении парка в порядок.
Ірина Соломко: Чи важко організувати людей?
Ігор Шерстюк: Тут головне, щоб інтереси співпадали. З 10 людей тільки один сам далі щось робить.
Ігор Хавін: Есть люди, которые приходят ко мне и не говорят «помоги, расскажи, что делать», а просто ставят перед фактом, мол, я пришел красить столбики. Если хочешь – присоединяйся.
Ігор Шерстюк: Ми собі намалювали 10 сфер дотичних, і намагалися знайти одну нормальну людину на кожну сферу. Зараз ми маємо п’ять таких людей: це людина, яка фарбує, інша відповідає за освітлення. Маємо Ігоря, який збирає гроші. Маємо людину, яка дуже ненавидить державні органи і кожного дня туди ходить. А я зацікавився темою автомобілів у парку.
Ірина Соломко: А якщо говорити про вік людей, які залучаються до акції. Чи можна говорити, що молоді більш активні?
Ігор Хавін: Все-таки самая активная молодежь, у которой есть дети. Эти люди больше задумываются о детях, о том, что им гулять в этом парке.
Ігор Шерстюк: Наше житло вважається економ класу. Люди, які мають житло у цьому комплексі, – свідомі. Вони уже знають різницю між тим, що говорять, і тим, як насправді. Тому нам дуже просто вибирати активних людей з тих. Вони вже мають розуміння того, як вони хочуть жити, бо вже мають досягнення в житті.
Ірина Соломко: Наразі ваша увага зосереджена довкола парку. Завдання зробити його чистим, щоб там не було наркоманів… У вас є інші плани?
Ігор Шерстюк: Ми трішки стимулюємо наш ЖЕК нормально працювати.
Ігор Хавін: Он у нас не совсем ЖЭК. Это коммерческая кампания. Мы с ними пытаемся коммуницировать более конструктивно.
Ірина Соломко: А мова йде про неналежні послуги чи про тарифи?
Ігор Хавін: Все хотят жить максимально хорошо и дешево.
Ігор Шерстюк: Ми ще трішки спілкуємося з нашими можновладцями. У нас гарний район, але він розрахований на те, аби там проживало 1 тис. людей. А вже зараз тут живе 4 тис. Це накладає певні незручності. Наших місцевих депутатів не дуже це цікавить. Наприклад, у нас зупинка біля комплексу. Аби потрапити туди люди, які ходять, мають перейти через вулицю Воскресенську, але там немає переходу. Що робити? Там потрібен перехід. Намалювати самим?
Ігор Хавін: Мы с активистами собрали 500 подписей, но пока результата нет.
Ірина Соломко: Куди ви їх віднесли?
Ігор Шерстюк: Нашим депутатам місцевим. Цей депутат, він людина непогана, але, хто стикався з місцевою владою знає, що кожен там має свою сферу відповідальності. Їм просто лист передати потрібно і все, а вони про нього забувають. А нам не тільки передати листа потрібно, а зробити перехід. Я впевнений, що на якомусь етапі цей лист загубиться, і нам прийде стандартна відповідь. Тому, я зі свого досвіду розумію, що з ними всіма потрібно спілкуватися особисто, персонально і зробити так, щоб наша проблема стала їхньою проблемою.
Ірина Соломко: Хто має приймати рішення про перехід?
Ігор Шерстюк: Рішення має приймати державне підприємство «Укрдорсервіс». І для того, щоб намалювали швидше перехід, потрібно, щоб наш депутат написав запит на мера.
Ігор Хавін: Мы все таки добьемся, чтобы это было успешно. Вопрос, как скоро.
Ірина Соломко: Наскільки вам може допомогти, якщо ваша спільнота набуде юридичного статусу?
Ігор Шерстюк: Я це не вірю.
Ігор Хавін: А я все-таки рассчитываю создать ОСББ. Это еще один механизм, прописанный в Законах, который позволяет большим весом действовать. Иван будет своим путем идти, а мы – своим.
Ірина Соломко: Які ще інструменти впливу ви би хотіли мати, щоб ваші ініціативи були швидше реалізованими?
Ігор Шерстюк: Було б супер мати зворотній зв’язок. Наприклад, наш сайт 1551 – це добре, але працює на 0%. Там є дата, коли проблема має бути вирішена. Мене, як людину, яка ставить завдання місту, не цікаво, хто буде це буде робити. Головне – це результат. Якщо для цього потрібно зібрати голоси, підписи – ми це зробимо. Питання коли? Проведемо паралель з бізнесом. Ти наймаєш людину і платиш їй гроші (у нашому випадку ми платимо податки), тому очікуєш, що вона зробить свою роботу гарно та вчасно. Якщо такий підхід спробувати трансформувати в нашу державу – це було б супер. Але не реалістично. Треба, щоб такі, як ми, пішли туди працювати.
Ірина Соломко: А ви думаєте це допоможе?
Ігор Шерстюк: Ламати не будувати. Питання змінити. Зміни, які стосуються великої кількості людей, швидко не проходять.
Ірина Соломко: Нагадую, це була «Територія» — програма про права та владу місцевих громад. Говорили ми з київськими активістами Ігором Хавіним та Іваном Шерстюком. При мікрофоні для вас працювала Ірина Соломко. Програма створена за сприяння швейцарко-українського проекту «Підтримка децентралізації в Україні» DESPRO. Проект не обов’язково поділяє точку зору авторів програми, а також її учасників, яка була висловлена в ефірі.