Ми хочемо об`єднати країну на сході, тому на наш фестиваль запрошуємо колективи з усієї України, - Христенко

Станіслав Христенко, всесвітньо відомий піаніст, арт-директор нового фестивалю Kharkiv Music Fest, який відбудеться з 14 по 29 березня у місті Харків, про популяризацію музичного мистецтва в Україні

Ведучi

Ірина Соломко

Гостi

Станіслав Христенко

Ми хочемо об`єднати країну на сході, тому на наш фестиваль запрошуємо колективи з усієї України, - Христенко

Ірина Соломко: Ви – один з організаторів та ініціаторів цього фестивалю. Розкажіть про нього детальніше.

Станіслав Христенко: Це новий фестиваль. Перший музичний фестиваль, який називався «Дзеркальний струмінь» відбувся у 2017-му році. Але зараз масштаб набагато більший, і цей фестиваль не тільки для харків’ян, але й для всієї України. Сподіваємося, що він стане одним з найбільших фестивалів на європейському континенті.

Ірина Соломко: У програмі фестивалю є цікаві проекти, зокрема щодо класичної музики, наприклад, Баха. Вам вдалося об’єднати і радіо, і паби, і кав’ярні, які будуть підтримувати ідею популяризації музики Баха, та й взагалі класичної музики. Як вам вдалося їх всіх залучити до цього заходу?

Станіслав Христенко: Особливістю нашого фестивалю, окрім різноманітної концертної програми, є те, що ми його проводимо не тільки в концертних залах та на традиційних майданчиках, але й в таких місцях, як кав’ярні та бари.

Ірина Соломко: Навіть діти-музиканти на дев’яти локаціях будуть робити свої несподівані виступи, зокрема і у великих торгівельних центрах.

Станіслав Христенко: Так, ці підпроекти включають в себе проект, який називається «Art and piano: грай яскраво». Це така міжнародна практика, коли люди віддають своє піаніно, професійні художники їх безкоштовно розмальовують, і потім ці піаніно розташовуються в місцях, де проходить багато людей протягом дня, і на цих піаніно можуть грати всі бажаючі.

Окрім того, що всі бажаючи протягом фестивалю зможуть грати на цих дев’яти локаціях – торгівельні центри, метро, аеропорт, залізничний вокзал, муніципальна галерея, – у вихідні там будуть виступати учні музичних шкіл, а також деякі професійні музиканти.

А у день народження Іоганна Себастьяна Баха відбудуться виступи з творами Баха на різних інструментах. Це буде 21 березня. Крім того, будуть грати музику Баха у метро. Таким чином ми плануємо стати містом, яке буде брати участь у всесвітній акції «Бах у метро».

Знати про мистецтво – це круто. Тому що про це знають в компанії Google і в найпрестижніших компаніях світ

Ірина Соломко: Поговорімо про основну програму, а це сім концертів в трьох концертних залах, куди приїдуть виконавці міжнародного рівня. Навіть для Києва це була б потужна подія.

Станіслав Христенко: Я впевнений, що це буде потужна подія. Серед наших виконавців є, насправді, світові зірки. Зокрема, можна перевірити таке ім’я як Сергій Бабаян, який виступає на найпрестижніших фестивалях світу.

Ірина Соломко: Ви сам – харків’янин. Саме це зумовило те, що такий фестиваль проходитиме у Харкові?

Станіслав Христенко: Звичайно, я просто багато де був у світі, і коли ви приїжджаєте до іншої країни, ви бачите щось цікаве, то перша думка виникає, що я таке саме хочу вдома. Я їздив, дивився, чого тільки не бачив, і завжди думав, що хочу щось подібне у своєму місті. І от нарешті з’явилася можливість ці всі ідеї, які я бачив, реалізовувати.

Ви будете успішними в будь-якій професії, якщо будете займатися мистецтвом. 

Ірина Соломко: Зараз виглядає дуже амбітно і масштабно. Але подібні музичні проекти не можуть існувати без фінансової підтримки. Як вам вдалося залучити спонсорів?

Станіслав Христенко: Я вже 10 років живу у Сполучених Штатах, де підтримка мистецтва з боку держави дуже мала. Але мистецтво процвітає, і воно базується на фінансуванні з боку меценатів, спонсорів та компаній. Я впевнений, що якщо є амбітна, сильна ідея, то на це відгукнуться люди, які хочуть підтримувати мистецтво, свою країну та майбутнє.

І я дуже був здивований, коли на нашій афіші побачив величезну кількість логотипів. Я ніколи не бачив такої підтримки мистецької події з боку спонсорів та приватних структур досі. І наша основна підтримка – це почесний консул Франції в Харкові Сергій Полєтучій, який активно залучив бізнес, друзів та партнерів. Вони всі об’єдналися, тому що хочуть створити серйозну подію.

Також ми  об’єднуємо громадські організації. В нас розмальовує піаніно в рамках проекту «Art and piano: грай яскраво» ГО «День музики». Нашу освітню програму підтримує ГО «Харків з тобою», соціальну програму – ГО «Астерікс». Наші організаційні партнери – фонд громади «Толока» та харківський оперний театр імені Лисенка.

Ми хочемо на ці дні об’єднати всю країну на сході, тому запрошуємо колективи зі Львову, з Києва, з Одеси та з усієї України. Ми намагаємося показати, що Харків на цей період стане головним мистецьким майданчиком країни.

Зараз ми намагаємося зробити круглі столи в деяких районних центрах та підняти проблему – чи чули діти з села колись оперу чи симфонічний оркестр, та як часто вони можуть почути або гру на акустичних інструментах, або побачити картини

Ірина Соломко: Це не так часто буває в Україні, щоб бізнес так реагував на подібні ідеї. В чому феномен цього харківського бізнесу? Це просто іміджевий проект для Харкова чи це вже певна зрілість?

Станіслав Христенко: На мій погляд, це фестивальний продукт, в якого є декілька складових. Це міжнародна складова, складова розвитку громад та освітня складова. Тому що ми робимо багато речей, які в Україні ніколи до цього не робилися – це міжнародна формула. Бізнес має проблеми з кадрами, а ми намагаємося виховувати молодь. Тому що в США в ІТ-компаніях роботодавці розуміють, що успішний працівник – це розвинений працівник, недостатньо вузької спеціалізації, потрібно мати більш широкий світогляд. Тому потрібне мистецтво, і в тих же ІТ-компаніях є кімнати з піаніно, з ударними установками, де працівники після роботи можуть грати.

Тому ми йдемо до звичайних середніх шкіл, розповідаємо про мистецтво не з академічної точки зору, а намагаємося розповісти, що знати про мистецтво – це круто. Тому що про це знають в компанії Google і в найпрестижніших компаніях світу. Ми закликаємо йти до музичної школи та грати на якомусь музичному інструменті. Після цього не потрібно обов’язково йти до музичного училища, але ви будете успішними в будь-якій професії, якщо будете займатися мистецтвом.

Ми будемо робити презентацію для дітей від 2 до 6 років, будемо зустрічатися зі студентами з медичного університету, з Української академії лідерства.

В Німеччині, наприклад, в кожному селищі є симфонічний оркестр

Ірина Соломко: Яка кількість заходів буде на фестивалі?

Станіслав Христенко: Це складно порахувати. Крім семи концертів та освітньої програми ми робимо благодійний безкоштовний концерт для дітей з інтернатів, для дітей з особливостями та проблемами зі здоров’ям. Також для ветеранів АТО та дітей загиблих на війні. Ми максимально хочемо донести музику до всіх.

Ірина Соломко: Слухаючи вас, я розумію, що це рівень Києва.

Станіслав Христенко: Ми приїдемо до Києва наступного року.

Ірина Соломко: Це буде Kharkiv-Kyiv Music Fest?

Станіслав Христенко: Не знаю, ми думаємо над цим, але в нас є цікавий спецпроект, який називається Фестивальний оркестр Kharkiv Music Fest. І це світова практика, на багатьох фестивалях є музикальні оркестри, це коли музиканти збираються з різних куточків світу і разом грають. Є такий фестиваль в Швейцарії, і там оркестр вже на такому рівні, що він їздить до Японії та до Північної Америки.

І ось ми вперше започатковуємо таку традицію в Україні, коли музиканти  зі всієї України приїдуть до Харкова і будуть грати в оркестрі. Я дуже сподіваюся, що скоро і кияни почують цей оркестр.

Ірина Соломко: Тобто можна сподіватися, що цей оркестр поїде по різних містах України?

Станіслав Христенко: Ми будемо працювати над цим.

Ірина Соломко: Як ви оцінюєте розвиток культури в регіонах України? Чи бачите ви якісь прогресивні речі?

Станіслав Христенко: Очевидно, що, коли ми щось оцінюємо, ми спочатку дивимося на проблеми, ніж на досягнення. І для мене найбільша зараз проблема – це інтеграція. Я впевнений, що вона є не тільки в музиці. На мій погляд, не має достатньої інтеграції між містами та регіонами в контексті культурного обміну. Наприклад, в Польщі у різних містах можна побачити або Віденський філармонічний оркестр, або Лондонський.  І є спеціальні програми, які створюють умови для того, щоб цей обмін відбувався, щоб у Варшаві чули, що там у Лондоні, а у Лондоні чули, що там робить варшавський оркестр.

Ми намагаємося підняти цю проблему, для того ми зараз і запрошуємо колективи приїхати до нас у Харків. Я, на жаль, не чув, щоб Національний оркестр України відвідав, наприклад, Харків чи Одесу, щоб львівський оркестр їздив до Харкова, а харківський – до Львова.

Інша проблема, якою ми також займаємося, це проблема доступу до мистецтва малих міст. Ми робимо програму по області в рамках фестивалю. Наприклад, минулого року я їздив по районних центрах, заходив до середніх шкіл, робив майстер-класи для музичних шкіл. І зараз ми намагаємося зробити круглі столи в деяких районних центрах та підняти проблему – чи чули діти з села колись оперу чи симфонічний оркестр, та як часто вони можуть почути або гру на акустичних інструментах, або побачити картини. В Німеччині, наприклад, в кожному селищі є симфонічний оркестр, який грає одну і ту ж програму в декількох містах, тобто працюють над аудиторією декількох міст.  

Ірина Соломко: Ця ваша ініціатива відбувається за підтримки держави чи це позиція муніципальної влади? Хто має взяти відповідальність, щоб так відбувалося по всій Україні?

Станіслав Христенко: Я не вірю, що немає грошей в культурі. Є багато колективів, багато чого фінансується державою. Я переконаний, що це воля керівництва. Тому що в багатьох містах оркестр грає дуже часто і зали неповні. Можна робити менші концерти  в цьому залі і грати замість цього в області або в інших містах, від того фінансування не зміниться