«Громадське радіо»
Ірина Соломко: Давайте поговоримо про вашу школу. Це, по суті, «кузня кадрів». Як показали місцеві вибори, дуже багато ваших випускників потрапили на посади мерів.
Руслан Рохов: 30% від команди, які брали участь у виборах, дійсно, перемогли. Команди з Житомира, Боярки, Миколаєва — переможці. Загалом у нас навчалося 13 команд в Школі мерів. Загалом 10 команд взяли участь у виборах.
Ірина Соломко: Як у вас виникла ідея створення цієї школи?
Руслан Рохов: Колись я мав ідею балотуватися, тоді ж зрозумів, якої компетенції мені не вистачає, тому думав, де можна було б це надолужити. Шукав, яка б програма могла мені надати ці знання. Виявив, що таких програм у нашій країні просто не існує. Я подумав, що таких людей, як я, мабуть, багато, які дійсно йдуть у владу не ділити ресурси, а які хочуть щось робити і розуміють, що потрібні відповідні знання.
Так народилася ідея. Я з нею прийшов до Національного демократичного інституту США, з яким ми багато років співпрацюємо, вони її схвалили. Так ми почали рухатися, написали проект, почали шукати партнерів.
На початку нового року ми стартували і були приємно здивовані, що на цей проект у нас було понад 100 заявок бажаючих. Ми відібрали 50 чоловік, ці люди навчались тому, як правильно управляти містом. Ми не робили навчання, як ставати міськими головами, ми навчали того, що робити, якщо раптом вам не поталанило, ви перемогли, і на вас впав тягар відповідальності.
Першим модулем був «Допомога по виборчій кампанії», але в майбутньому цього модуля не буде. Ми будемо концентруватися на тому, що мають робити міські голови, як мають робити міські голови, якими компетенціями і баченням перспектив міста вони мають володіти.
Ірина Соломко: Як ви об’єднували людей в команди?
Руслан Рохов: Ми не об’єднували команди. Ми відразу попереджали, що у нас пріоритет командам. Тобто люди подавалися відразу командами.
Коли міський голова приходить керувати містом, і якщо його підлеглі не розуміють його логіку, йому буде важко реалізувати ті знання, яким ми навчали.
Саме тому ми відбирали команди, і попереджали, що якщо з тих заявок, які будуть, буде більше, ніж нам потрібно командних заявок, то індивідуальні заявки ми взагалі не розглядатимемо.
Ірина Соломко: А що це за люди? Який їх вік?
Руслан Рохов: Це люди, які мали повну вищу освіту, тобто нам не потрібно було їм пояснювати ази. Це люди, які повинні мати достатній бекграунд попередніх успіхів з тим, щоб у них була відповідна спроможність перемагати. Якщо люди нічого не робили, їх не знають, то шансів перемагати у них нема.
Вік взагалі не був предметом відбору, але відразу можу говорити, що середній вік – біля 35 років. Серед членів команд були люди за п’ятдесят. Але вік дуже мало впливає. Ці люди або по духу молоді, або вони по духу із «совка». Ми хотіли, щоб це були сучасні люди, які позбавлені патерналізму, які мають відчуття відповідальності.
Ірина Соломко: Як відбувався відбір?
Руслан Рохов: Було два етапи. На першому ми приймали документи — це була аплікаційна форма з набором різних додатків: «Яким я бачу місто через 10 років», резюме, рекомендації, мотивація. Після того, як ми виставили бали по цим документам, тих, хто набрали більше 65 балів зі 100, ми запрошували на співбесіду. По результатам співбесіди ми вже визначали, які команди беремо.
Ірина Соломко: Якщо говорити про географію, яка частина України була більш активною?
Руслан Рохов: Локація навчання – Київ. Учасники мали їхати навчатися за власні кошти в інше місто, тому Київщина була найбільш представлена — Біла Церква, Боярка, Бородянка. У нас була команда з Чернівців, дві команди з Житомира, Миколаїв, Кривий Ріг, Полтава, Чернігів, Суми, Черкаси, Енергодар, Харків — достатньо широка географія.
Ірина Соломко: Навчання було безкоштовним?
Руслан Рохов: Так, навчання було безкоштовне, єдине, що люди самі компенсували власні видатки: дорогу, проживання, харчування.
Ірина Соломко: З чого складалася програма?
Руслан Рохов: У нас було вісім модулів, які складаються з трьох днів. Ми бачили з першого модуля, що люди затримувалися і готові були працювати більше, що підтверджувало їхню мотивацію до знань. Тому ми зробили більше навантаження.
Логіка самої програми від загального до конкретного. Починаємо від бачення того, що таке місто, хто такий міський голова, яка його роль в розвитку міста, бачення, стратегічні речі, як організувати це бачення.
Наразі з нашим випускником з Миколаєва, Олександром Сенкевичем, який сьогодні міський голова, працюємо над реформою структури, яку наші випускники впроваджують. Ми вже будемо навчати новий набір.
До речі, новий набір буде не тільки для претендентів, а також для тих, хто вже є міськими головами. Ми також цього разу за допомогою наших партнерів забезпечуємо певну кількість стипендій, яка покриває вартість навчання.
Ірина Соломко: Коли стартує відбір?
Руслан Рохов: Наразі ми узгоджуємо дати з партнерами. Можу сказати, що коли почнеться навчання, 8 квітня, до цього моменту має бути закрите питання відбору та співбесід. Ми орієнтуємося, що в березні будуть співбесіди.
Ірина Соломко: Де можна знайти цю інформацію?
Руслан Рохов: У нас є сторінка у Facebook «Школа мерів». Перед стартом самої школи ми проведемо прес-конференцію. Традиційно, у нас будуть інформаційні партнери, які розповсюдять інформацію.
Ірина Соломко: У цьому році кількість ваших учнів буде такою самою?
Руслан Рохов: Для групової динаміки, коли багато людей, важко працювати. Ми використовуємо сучасні методики, інтерактиви. У нас дуже мало, коли хтось читає лекцію, а хтось слухає — це більше семінарські заняття, більше дискусій, ділових ігр, де люди мають сформувати своє бачення через аналіз і синтез того, що їм дається.
До нас вже зверталося багато претендентів і міських голів, які говорили, що очікують на старт програми, тому думаю, цього разу буде більше, ніж 150 претендентів.
Ірина Соломко: Якщо говорити про ваших викладачів, хто ці люди, які вчать мерів бути хорошими мерами?
Руслан Рохов: Спікери дуже різні. Друга школа буде на базі кращої бізнес-школи — «МІМ Київ», яка в минулому році за рейтингом отримала першість. Управлінські блоки будуть за їхніми викладачами.
Що стосується публічного адміністрування і публічної політики, будуть залучені зовнішні спікери, які є спеціалістами в цих речах в Україні. Минулого разу ми залучали і віце-прем’єра пана Зубка. Він розповідав про важливість децентралізації.
Були і міські голови, зокрема Юрій Бова — один із кращих міських голів в Україні, який зумів з маленького містечка побудувати місто, куди йдуть інвестиції, де люди мають велику середню заробітну плату. Тобто це здебільшого практики, а не теоретики, які діляться реальними знаннями.
Ірина Соломко: Ви сказали, що з 13 ваших команд чотири перемогли на виборах?
Руслан Рохов: З 13-ти десять балотувалось, три перемогло. Але інші команди також мають успіхи.
Ірина Соломко: Якою командою ви пишаєтесь найбільше?
Руслан Рохов: Ми вчимо, як керувати містами, а не як перемагати. Потрібно, щоб пройшов час, щоб ці люди побули міськими головами, реалізували певні задачі. Коли ми побачимо, що було реалізовано з того, що ми навчали, тоді можна сказати, яка команда краща.
Боярка, Миколаїв і Житомир — команди, які перемогли на виборах. У Боярці вся команда — голова і три заступника. Те, як ми навчали, там все повністю реалізовано. У Житомирі лідер команди — міський голова, лідер іншої команди — секретар, інші члени працюють в департаментах, депутати, тобто вони також інтегровані.
У Миколаєві специфічна ситуація, бо у зв’язку зі складом міської ради, там непросто. Місто було довгий час закритим, ми наразі, проводячи реформу і відкриваючи його, розуміємо, що непросто робити реформу, бо люди завжди найбільше бояться змін.
Ірина Соломко: Ви контролюєте своїх учнів?
Руслан Рохов: Ми відповідальні за тих, кого навчали. Саме тому я слідкую за всіма процесами і цих трьох містах. Мені цікаво, що там відбувається. Дуже приємно, що міста активно комунікують.
Ми створили Агенцію розвитку Миколаєва, наші учні пишуть, що це їм цікаво і вони також хочуть таке створити. Вони постійно консультуються на предмет того, що у нас відбувається. Як тільки вони бачать якісь успішні кроки по Миколаєву, відразу намагаються їх повторити.
Програма створена за сприяння проекту «ДЕСПРО». Проект не обов’язково поділяє точку зору авторів програми та її учасників, яка була висловлена в програмі. Почуймося!