Ситуація з водою в селах катастрофічно погіршується, — Козак

Ірина Соломко: Питання нестачі якісної питної води після розпаду Радянського Союзу дуже болюче для сільських територій. Що вдалося зробити DESPRO за ті десять років, протягом яких ви займаєтесь цією проблемою?

В’ячеслав Козак: Так, у сільській місцевості на сьогоднішній день відчувається величезна нестача якісної питної води. Перші водні горизонти стають забрудненими, зменшується їх рівень — це те, що ми називаємо звичайними колодязями. Зрозуміло, що для людей, в першу чергу, потрібно підняти рівень доступу до якісного питного водопостачання.

За десять років ми реалізували більше ста проектів. Спочатку ми пілотували певні моделі, коли ініціаторами цих проектів ставали органи самоорганізації населення, громадські організації, кооперативи тощо. В подальшому ми дійшли висновку, що суб’єктами, відповідальними за організацію процесу надання послуги мають бути органи місцевого самоврядування. Ніхто з них не може зняти повноваження, це їхній обов’язок, а громадські ініціативи можуть бути допоміжними суб’єктами.

Тому в третій фазі своєї діяльності ми прийняли вироблення механізму співпраці на рівні села, де включеним відповідальним суб’єктом за організацію цієї послуги є орган місцевого самоврядування.

Ірина Соломко: Це мережа, за яку люди заплатили гроші, тобто вони є певною мірою співвласниками, а якщо за неї відповідальна влада, то все це знаходиться на її балансі?

В’ячеслав Козак: Так, ми стикнулися з певними проблемами. Люди вклали гроші в мережу, але в повній мірі отримати послугу і скористатися тими механізмами, які може надати держава саме у взаємодії з комунальними підприємствами, які створюються на базі органів місцевого самоврядування, можливо тільки, якщо відповідальність бере місцева влада. І потім орган місцевого самоврядування може компенсувати чи додати фінансових ресурсів для ефективної діяльності. В кооператив орган місцевого самоврядування вкласти не може, це буде не цільове використання коштів. Навіть отримати субсидію для малозабезпечених сімей кооператив не може, тому ще це приватний суб’єкт, а чому держава буде покривати витрати приватного суб’єкта? Тому ми стикнулися з певними проблемами і переробили механізм. Ми стали розвивати комунальне підприємство як суб’єкт, який створює, утримує і організує систему водопостачання.

Ірина Соломко: Тобто люди складаються грошима для того, щоб побудувати мережу для муніципального підприємства?

В’ячеслав Козак: Вони додають грошей. В принципі тут не переривається зв’язок людини і громади, тому що це муніципальний суб’єкт, і в певній мірі це спільна власність людей, які проживають на цій території. Тому докладання ресурсів до покращення діяльності комунального підприємства не протирічать системі розвитку територіальної громади.

У сільській місцевості на сьогоднішній день відчувається величезна нестача якісної питної води. Перші водні горизонти стають забрудненими, зменшується їх рівень — це те, що ми називаємо звичайними колодязями

Ірина Соломко: Але люди мають право його контролювати?

В’ячеслав Козак: Як раз зараз вносяться зміни в статути положень комунальних підприємств, вводяться наглядові ради, щоб на рівні комунальних підприємств існував громадський контроль.

Коли ми почали реалізацію таких проектів, то ставили перед собою завдання: випрацювати механізми покращення водопостачання або побудова з нуля. І в людей мотивації більше, коли немає нічого — вода зникла, криниці повисихали, питного водопостачання немає, здебільшого є тільки привозна вода, а вона дуже дорога.

Тому ми допомагаємо ідейно, спрямовуємо покращеного доступу до якісного водопостачання, адже Україна має певні міжнародні зобов’язання щодо покращення доступу до якісної питної води. Далі даємо роз’яснення, як організувати та де знайти кошти для реалізації таких проектів. Здебільшого, витрати ділилися на трьох: населення, міська влада і проект DESPRO — по 33%. Але до 2013-го року люди вкладали навіть більше грошей, бувало, що це були найбільші інвестори в реалізації цих проектів. А міська влада була найменш зацікавлена.

Ірина Соломко: Чому?

В’ячеслав Козак: Були слабкі та бідні громади. Наприклад, проект коштує один мільйон гривень. DESPRO давало 250 тисяч, десь така ж сума виходила з міської влади, решту коштів покривало населення. У Вінницькій області бувало і таке, що влада давала лише 100 тисяч на реалізацію проектів, а решта покривалася людьми.

Коли в людей зменшилися фінансові можливості, а в той же самий час держава переорієнтувала ресурси на органи місцевого самоврядування, на місцях з’явилися певні кошти. Проте не всі вміють ними користуватися. Інколи буває, що проекти неякісні, тому треба вчити, як підготувати гарний проект, знайти нормального підрядника. І ми випускали багато методичних посібників для місцевої влади. Ми всім пояснюємо, і про це знає влада, що кілометр сільського водогону коштує 180 тисяч гривень. Буває, що сільська влада замовляє цей проект самостійно, тоді ціна якимось чином виростає з мільйона до 3,5 мільйонів. Чому так відбувається? Я не буду кидати камінь в проектантів, але проектанти працюють під відсоток вартості проекту. Тому чим більше він запроектує, тим більше отримує коштів. І коли цей проект приходить до сільської ради, сільський голова хапається за голову від таких сум.

Коли почався процес об’єднання, ми побачили, що реалізовувати такі проекти питного водопостачання на рівні одного населеного пункту в межах ОТГ недоречно

Ірина Соломко: Наскільки я знаю, ваш проект еволюціонує. Чи можна сказати, що він досяг ідеальної моделі?

В’ячеслав Козак: Коли почався процес об’єднання, ми побачили, що реалізовувати такі проекти питного водопостачання на рівні одного населеного пункту в межах ОТГ недоречно. Треба підходити системно і навіть стратегічно. А саме — коли розробляється комплексна програма модернізації та розвитку системи водопостачання всієї об’єднаної громади, коли вода розглядається в рамках стратегії розвитку територіальної громади як ресурс розвитку цієї громади. Адже це не тільки питна, а й вода для поливу та підприємств. Треба знати, якими ресурсами володіє ОТГ, що там за вода, якої вона якості, якщо це підземні ресурси, які їхні об’єми?

Тому розробляється водна стратегія, програма розвитку громади на чотири роки, відповідно до цієї програми робляться заходи, які прописуються і фінансуються в залежності від наявних фінансових ресурсі. Наприклад, коли ми є фінансовим суб’єктом, то ми залучаємо свої ресурси. Така модель була відпрацьована за останні два роки в третій фазі програми, і ми по такій моделі попрацювали в п’яти об’єднаних громадах. Спочатку чітко розроблялася стратегія, потім вона формалізувалася у програмі, і під програму були розроблені конкретні проекти. Тобто ми розробляли стратегічно-проектний підхід для розвитку системи водопостачання на селі.

Такий підхід ми будемо презентувати на форумі партнерів у жовтні. На рівні міністерств цей підхід вже реалізується, тому що коли почався відбір проектів на фінансування за рахунок коштів субвенції на інфраструктурний розвиток, ми розробили методологію підготовки та оцінки проектів, що фінансуються за кошти субвенції та кошти ДФРР. Ми розмістили її в Міністерстві, а наші партнерські області розмістили їх у себе на обласних сайтах.

Ірина Соломко: Не всі проекти проходять через те, що вони не стратегічні. А ви даєте рецепт того, що треба зробити, щоб отримати субвенцію?

В’ячеслав Козак: Коли експерти перевіряють проекти на інфраструктурну субвенцію і приймають рішення щодо фінансування їх за кошти державного бюджету чи кошти ДФРР, то багато виникає питань, чи є ці проекти проектами розвитку? Немає стратегічного бачення, коли цими коштами просто латаються діри, і в подальшому ці кошти нічого не приносять, і не дають стимулу до розвитку територій. А ми як раз орієнтуємо, вчимо фахівців органів місцевого самоврядування тому, щоб вони під час підготовки цих проектів орієнтувалися на стратегічне бачення розвитку територій.

Ірина Соломко: Наскільки громади користуються цим?

В’ячеслав Козак: Велика кількість громад, які подавали проекти на субвенцію, вже готувалися за цією моделлю. По-друге, на рівні обласних рад є конкурси підтримки проектів та програм місцевого самоврядування. І коли раніше вони фінансували проекти по водопостачанню за простою схемою, то сьогодні, окрім середньозважених проектів, які подають громади на підтримку за кошти обласних бюджетів, виокремлена модель фінансування по проектах водопостачання. Тобто розробка проекту, підтримка та супроводження проектів по водопостачанню йде по окремій процедурі і фінансується обласними радами по іншій моделі.

І коли громада на проекту місцевого розвитку з обласного бюджету отримує 50-100 тисяч гривень, то на наші проекти виділяють до 500 тисяч. Тобто, коли проекти розробляються системно зі стратегічним бачення, то у обласної ради немає заперечень і є розуміння, що такий проект передбачає суттєвих інвестицій.

Полтавська, Дніпропетровська, Івано-Франківська ради розмістили наші вимоги на свої сайтах, і коли громади готують проекти, вони готують їх вже по вимогах DESPRO.

Ірина Соломко: Ви вже відмовляєтесь від співфінансування проектів по воді чи продовжуєте таку допомогу?

В’ячеслав Козак: В четвертій фазі ми залишаємося в наших партнерських регіонах — Івано-Франківськ, Вінниця, Суми, Полтава, Дніпро. В кожній області існують на сьогоднішній день попередні наші партнери — ОТГ, які ми вибрали, і ми залишаємося в тих партнерських громадах, бо програми, які були розроблені, орієнтувалися на чотири роки. Отже ті заходи, які були прописані, ми частково виконали, а щоб отримати повний аналіз результатів успішності проектів, програма повинна бути завершена. Тим паче, що крім фізичних результатів — збудованих мереж, перед нами стоїть задача організувати процес обслуговування і управління цими мережами.

Ми говоримо про підвищення спроможності комунальних підприємств здійснювати надання якісної послуги. Це кадрова політика, управляння активами, які існують в ОТГ з використанням новітніх технологій геосистем. Тобто ми будемо вчитися, як користуватися геопорталами для того, щоб в реальному часі спостерігати за абонентською базою на рівні комунального підприємства.

Це потребує фінансування, але ми свідомі того, що сьогодні фінансових ресурсів достатньо, щоб при ефективному підході знайти можливості як в державі, так і назовні. А в сфері корпоративного управління зроблено дуже мало на рівні сільських комунальних підприємств. Тому ми орієнтуємося на те, щоб допомогти напрацювати модель моніторингу, управління, впливу громади на комунальне підприємство.

Також додатково ми будемо допомагати двом громадам Луганської області в покращенні системи водопостачання. І тут більше буде фізична допомога.