Громадське радіо
Ірина Соломко: 1 січня 2018-го року мав бути запроваджений роздільний збір та переробка сміття. Пройшло вже 3,5 місяці, чи можна сказати, що це відбулося?
Алла Войціховська: На превеликий жаль, ніяких змін у сфері управління відходами в Україні не відбулося, і норма закону, яка повинна була впроваджувати заборону захоронення необроблених відходів, на сьогодні не працює. Дуже багато і активістів, і журналістів звертають увагу на цю норму. Але є інша норма, яка набула чинності в жовтні 2012-го року (стаття 17 закону «Про відходи»), якою усі суб’єкти господарювання, які ставали переможцями, з яким органи місцевого самоврядування заключали угоду щодо вивезення побутових відходів і їх захоронення, зобов’язані були самостійно розділяти побутові відходи. Проте ми маємо на сьогодні плачевну ситуацію, адже лише близько 2% населених пунктів України роздільно збирають побутові відходи, і лише в 20-х населених пунктах є сортувальні лінії.
Ірина Соломко: Ця кількість міст збільшилася за ці 3,5 місяці чи вони і були, починаючи з 2012-го року?
Алла Войціховська: Це за останні роки, тобто за 3,5 місяці ситуація не змінилася і не покращилася. Це остання статистика за 2016-ий рік.
Ірина Соломко: І досі в Україні характерна практика полігонів.
Алла Войціховська: Так, 95% всіх побутових відходів захоронюється на полігонах. Проте я з впевненістю можу сказати, що наші люди готові роздільно збирати сміття, але для них немає створеної ні логістики, ні інфраструктури. До нас телефонують люди з різних міст, і говорять, що готові роздільно збирати сміття, і питають, де ті пункти вторинної сировини.
В нас є розроблена національна стратегія, яка вже затверджена, на її основі розробляється національний план відходів. В кожному регіоні, в кожній області повинен бути розроблений регіональний план. Це система запозичена у Європейського Союзу. Це доволі хороший підхід, бо там використовують два основні принципи: близькість цієї інфраструктури та самодостатність (чи зможе ця система покрити основні відходи). Адже стратегія передбачає не тільки управління побутовими відходами, а й усіма видами відходів.
Якщо ми візьмемо нашу сусідку Польщу, то на сьогодні там захоронюється близько 50% всіх відходів. А Швеція і Швейцарія 50 років йшли до того, що сьогодні вони захоронюють менше 1% відходів на полігонах
Ірина Соломко: Стратегія – це рамка. Дуже багато залежить від влади на місцях, для якої мобілізуючим фактором має бути громада. Громади завжди проти, коли біля них будуються полігони, сміттєпереробні заводи, водночас ті ж самі люди не вимагають від влади запроваджувати прогресивні методи переробки сміття. Чи все ж таки є хороші приклади?
Алла Войціховська: Так, є хороші приклади. Наприклад, у Вінниці приватно-державне партнерство, де зайшов інвестор з Німеччини і побудував свердловини, де збирається біогаз. Стоїть установка генерування цього газу в електричну енергію, і населення забезпечується електроенергією, яка вироблена від перегнивання органічних відходів. На самому полігоні встановлена ця установка. І це в рамках державно-приватного партнерства – частина має держава, а частину – приватний бізнесмен.
Також дуже хороший приклад – це Харків. Там за кошти Світового Банку розробляється цілий проект. Це і будівництво нового і рекультивація старого полігону, і будівництво сміттєсортувальної лінії, і система очищення стічних вод сміттєзвалища. Це вже вирішена система, тобто людям вже не потрібно розробляти логістику. Це план управління відходами міста Харкова. Але ці плани, нагадую, згідно з національною стратегією повинні розроблятися на рівні регіонів.
Ірина Соломко: В Європі, наскільки мені відомо, відходять від такого поняття як полігони, в них нові полігони не відкриваються, а ми й досі йдемо шляхом полігонів.
Алла Войціховська: Так, але якщо ми візьмемо нашу сусідку Польщу, то на сьогодні там захоронюється близько 50% всіх відходів. А Швеція і Швейцарія 50 років йшли до того, що сьогодні вони захоронюють менше 1% відходів на полігонах.
Ми поки що від цього не можемо відійти. Але полігон має відповідати всім будівельним і природоохоронним нормам, тобто щоб унеможливити потрапляння забруднюючих речовин в довкілля. Але ми маємо використовувати найкращі технології. Зараз пріоритетом ЄС є запобігання утворення відходів, а також перероблення відходів і повторне їх використання. В нас це захід №1, адже навіть якщо ми поставимо сміттєсортувальну лінію, то левова частка буде все одне йти на захоронення, якщо ми не будемо компостувати органічні відходи.
Ірина Соломко: Якщо оцінювати зміни, які відбуваються внаслідок децентралізації, чи нові об’єднані територіальні громади прогресивні з точки зору екологічної політики?
Алла Войціховська: Об’єднані територіальні громади більш сильніші і більш мотивовані. Прийшли нові люди, нова команда і вони швидше хочуть змінити ситуацію. На останньому тренінгу для ОТГ була представниця з Волинської області, яка розповідала, що в них запроваджується безліч заходів в цьому плані: і роздільне сортування, і контейнери. І в цієї людини горять очі, тобто її не потрібно переконувати, в неї вже план на десятиліття вперед. Але таких небагато, можливо, це залежить від керівників ОТГ, мабуть, вони, не надають цій проблемі значення і не знають, що на цих відходах ще можна заробити кошти, якщо передати їх на переробку.
У всіх засобах інформації потрібно висвітлювати це питання, треба міняти менталітет людей і навчати дітей з народження, щоб змінювати поведінку і ставлення до відходів. Швеція, наприклад, навіть закуповує відходи в Нідерландів, а ми вилучаємо декілька відсотків, а решту викидаємо на смітник
Ірина Соломко: Тобто йдеться про просвітницьку роботу, і потрібно ще багато що зробити, щоб люди зрозуміли, що сміття – це бізнес?
Алла Войціховська: Так, напевно, у всіх засобах інформації потрібно висвітлювати це питання, треба міняти менталітет людей і навчати дітей з народження, щоб змінювати поведінку і ставлення до відходів. Швеція, наприклад, навіть закуповує відходи в Нідерландів, а ми вилучаємо декілька відсотків, а решту викидаємо на смітник.
Ірина Соломко: Щодо переробки батарейок та електроприладів. Наскільки в Україні вже є осередки для переробки цього сміття?
Алла Войціховська: Є дуже багато і активістів, і громадських організацій, які збирають батарейки, але ми боїмося, щоб ці батарейки не потрапили на псведопідприємства. Наразі в Україні немає жодного підприємства, яке мало б потужності для переробки відпрацьованих батарейок. Такі підприємства є лише в Європі, і ці підприємства є дороговартісними, які окупаються протягом 30-ти років. Тому є величезне прохання: якщо громадські активісти займаються збором батарейок, вони повинні консолідуватися, скласти угоду з європейськими підприємствами, які мають технології, та відправляти ці батарейки для переробки за кордон, і в жодному разі не передавати на підприємства у Львові і Дніпрі. Ці підприємства не мають відповідних потужностей.