Валентин Підвисоцький, експерт Асоціації сільських і селищних рад переконаний: об’єднання громад має відбуватися виключно на економічній основі, враховуючи глибинний аналіз економічної спроможності цієї території. «А зараз таке відчуття, що взяли просто циркулем провели і дали команду зверху: «об’єднуйтесь».
Вітаю всіх, ви слухаєте «Територію», програму про права і владу місцевих громад. При мікрофоні авторка та ведуча Ірина Соломко. Сьогодні у нас в гостях Валентин Підвисоцький – експерт Асоціації сільських та селищних рад.
Ірина Соломко: Сьогодні ми будемо говорити про конкурентоспроможність сільських територій?
Валентин Підвисоцький: Останні два роки Україна знаходиться в стані перманентних реформ – одна з них децентралізація влади. Ми на сьогоднішній день маємо цілий ряд документів, які врегульовують це питання.
Перш за все – це стратегія сталого розвитку до 2020 року. Головним питанням там стоїть якість життя. Також є програма реалізації стратегії національного розвитку регіонального розвитку 2020, де досить системно деталізуються питання реформування. Зокрема, буквально останнім часом були прийняті два системні закони – це закон Про засади державної регіональної політики і закон Про добровільне об’єднання територіальних громад, які визначають, як мають розвиватися сільські громади.
Я хотів би звернути увагу на декілька моментів. Перш за все – це, коли ми бачимо закон Про добровільне об’єднання територіальних громад і прийняту Кабінетом міністрів методику, щодо добровільного об’єднання, то, на жаль, ці документи не є системними.
Вони не враховують цілий ряд викликів, які ми маємо на сьогоднішній день. Хоча в законі Про добровільне об’єднання громад записано, що в основу має бути покладена економічна складова. Але в методиці цього немає. Тому Асоціація сільських і селищних рад наголошує, що об’єднання має відбуватися на основі конкурентоспроможності територіальних громад.
Я хочу повернутись до визначення конкурентоспроможності територій. Це визначення було дано в 2000 році Європейським Союзом. Це забезпечення високої якості життя людей за рахунок створення і збереження робочих місць. Це дві головні складові.
На жаль на сьогоднішній день, коли ми дивимось, як оцінюється взагалі розвиток країни, – до останнього часу це був просто обсяг випущеної продукції. От якщо медицину оцінювати, то це кількість койко-місць або лікарів. Але до стану здоров’ю це не має жодного відношення. Для оцінки стану здоров’я є прекрасний показник міжнародний, затверджений ООН, – індекс людського розвитку.
У нас в Україні Інститутом демографії розроблені показники регіонального розвитку людського індексу. В них є сім ключових складових, де є визначення добробут населення. Що стосується якості життя, один з головних показників – це тривалість життя. Виникає питання, чи ця система працює на це?
Ірина Соломко: Якщо говорити взагалі про ці планові документи, вони ж ще радянського зразка?
Валентин Підвисоцький: Ні. Це 2014-ий рік, коли прийняли два закони і стратегії. На жаль, ті показники, які домінували, ті і домінують до сьогоднішнього дня. Якщо ми кажемо про стратегію розвитку сільської території до 2020-го року, то мають бути показники стану здоров’я, захворюваність, смертність, довголіття. А ще мають бути конкретні часові рамки. І система, яким чином ми до цих показників йдемо.
В тій методології, які сьогодні сповідує наша Асоціація, ми говоримо про проектний кластерний підхід. Ми вважаємо, що сьогодні проблема сільської амбулаторії – це не проблема відремонтувати вікна, або просто поставити якесь обладнання. Це має бути проект розвитку забезпечення якості життя. І тоді під цей проект визначаються необхідні ресурси.
Скажімо школа, знову ж таки, у нас той підхід, що був за радянських часів. Хотілося б задати питання, яку роль гуманітарну на території села виконує школа? Один з таких перших прикладів, де ми працюємо в цьому сенсі комплексно є село Музиківка Херсонської області, де ми вже зробили блок комплексних проектів. Ми шукаємо не тільки ресурсного наповнення, де взяти гроші, а і інформаційного, організаційного і інтелектуального.
Ірина Соломко: Це один із тих пілотних проектів, який ви зараз робите? Адже Асоціація впроваджує два пілотних проекті в контексті саме адаптування і запровадження цієї моделі конкурентоспроможності території?
Валентин Підвисоцький: Так. А зараз, в зв’язку з тим, що вступив в дію закон Про об’єднання громад, то першим буде район Київської області – Білоцерківський. Там досить активний голова однієї з сільських рад, він же голова Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад. До об’єднання територіальних громад він підійшов системно. Ми маємо визначити, зробити глибокий аудит ресурсів, який є. Буде розроблений план розвитку цього району на базі показників аудиту.
На сьогоднішній день, зокрема в Музіківці, ми говоримо про точки економічного зростання. Там будуть сьогодні формуватись різний бізнес, який матиме ресурси на цій землі, і ще один дуже важливий ресурс – кадровий. Системний підхід, точки економічного зростання.
Ми говоримо про школу, про бібліотеку, як точки гуманітарного розвитку, які мають реалізовувати і обслуговувати на цій території. Ми говоримо про точки екологічної і енергетичної безпеки цієї території. Все це перетворюється в проекти. Під всі ці проекти ми маємо шукати різні джерела забезпечення.
До речі, хочу сказати, що вперше в Україні, два роки тому ми почали запроваджувати таке поняття, як соціально-економічний кластер. Ми зібрали фермерів і сказали, давайте подивимось на школу, не просто, що директор школи приходить до вас і просить копійчину на двері, або на вікна. Розглядайте школу, як виробничий цех, який вам на перспективу забезпечує робочі руки. Точно так амбулаторії. Розглядайте її, як ваш цех, який вам забезпечує здорових людей.
Ірина Соломко: А чому, саме Музиківка була обрана вами?
Валентин Підвисоцький: Кадри вирішують все. Це залежить від людей. Свого часу була можливість в Херсоні запропонувати модель конкурентно спроможності Херсонської області. Була зустріч з сільськими головами. Була заповнена велика зала, і коли ці підходи були озвучені, з усіх голів підійшов тільки один – голова Музиківки. З ним і почалась робота.
Сьогодні, коли ми говоримо про децентралізацію, має бути абсолютно нове мислення у керівників територіальних громад. В Музиківці три штатних сертифікованих проектних менеджера. Коли поступає якась заявка чи можливість написати заявку на грант, там сідають і протягом ночі англійською мовою пишуть проекти. На наступний ранок цей проект вже є.
Ірина Соломко: А скільки таких проектів в Музиківці написано?
Валентин Підвисоцький: Сьогодні готові для впровадження 30 проектів, які направлені на комплексний розвиток. Є проекти виробничі, пов’язані з переробкою сільськогосподарської продукції та випуском палетів. Проекти по дитячому садочку, школі і амбулаторії, освітленню, дорогам. Всі сфери життєдіяльності села перетворені в проекти.
Ірина Соломко: А от проект по школі, що саме мається на увазі?
Валентин Підвисоцький: Комплексний підхід. Фокусуємося на показниках якості освіти. Проекти направлені в тому числі і на підвищення гуманітарної і соціальної ролі школи. Коли ми говоримо про учнів, то школа орієнтована на роботу з виробниками і підприємствами, які там є, це перше. Безумовно, ще інноваційні технології в сфері методики підготовки педагогів і технологічного забезпечення. Матеріально-технічне забезпечення. Там замінюють вікна, двері на енергоощадні.
Один з показників успішності проекту – це показники ЗНО і вступ до ВНЗ. Ми відновили роботу над цим проектом місяці три тому.
Ірина Соломко: Серед цих 30 проектів, скільки будуть реалізовані за рахунок залучення грантових програм?
Валентин Підвисоцький: Школа за рахунок гранту, який виграний, буквально 4 дня тому. Були представники Швеції, німці. Йде робота з Despro. Йде співфінансування і громади, і сільської ради.
Ряд проектів, які сьогодні готує сільська рада, будуть фінансуватися з Фонду регіонального розвитку. В цьому році було поставлено завдання до 20 числа передати ряд проектів, щоб вони були профінансовані в цьому році. Але частина проектів будуть вивчатись і фінансуватися в 2016-му році.
Ірина Соломко: Як би там не складалось враження, що грошей нема, це не зовсім так? Як показує приклад, який ви щойно розповіли, насправді, якщо мати бажання і глобальний підхід, то гроші можна знайти?
Валентин Підвисоцький: Безумовно. Я би сказав не гроші, а ресурси. Один з головних ресурсів – це відношення між людьми. Людина знає куди звернутись, кого взяти в партнери. Скільки б ініціативи не проявляв сільський голова, мова йде про системні реформи на рівні держави.
Ми можемо говорити сьогодні про об’єднання територіальних громад, можна зробити аудит, але доки не доведено до логічного завершення земельна реформа – це питання питань. Теоретично або програмно кадастр готовий, заповнений він на 25%. Сьогодні об’єднавши чотири громади, ми маємо визначити межі, власників і цілий ряд інших питань.
А якщо немає завершеного кадастру, то це проблема проблем. Сьогодні вже запущено в інформаційний простір, що з 1 січня 2016-го року ми маємо отримати ринок землі, вільний продаж. Але ми не маємо закону про обіг сільськогосподарських земель, як це має відбуватись. Не вирішивши всі ці питання, дуже важко на сьогоднішній день реалізувати на практиці.
Таке відчуття, що ряд документів, зокрема і закон Про добровільне об’єднання громад, взяли просто циркулем провели і дали команду зверху: «об’єднуйтесь». І до першого червня все це має здійснитись. Без глибинного аудиту економічної спроможності. Якщо подивимося на останній варіант методики, там економічної складової не було, хоча Асоціація подавала, що в першу чергу має бути економічна складова, потім оцінка інфраструктури .
Ірина Соломко: Зараз ми маємо в методиці підхід, що просто намалювали на карті осередок і 20 кілометрів від нього мають об’єднатися села?
Валентин Підвисоцький: Це ви сказали. Якщо сьогодні не буде тієї системи допомоги фермерам, кооперативам, ми отримаємо, що тими землями будуть опікуватися агро холдінги, а малий і середній бізнес буде вимиватись. Якщо ми сьогодні не врегулюємо земельні відносини при об’єднанні територіальних громад, будуть негативні наслідки.
Програма створена за сприяння Швейцарсько-українського проекту «Підтримка децентралізації в Україні «Despro». Проект не обов’язково поділяє точку зору авторів програми, а також її учасників, висловлену в ефірі.
