Хто схильний до залежності і чи можна подолати її самостійно? Коментар психіатра

Швейцарський психіатр Самуїл Пфайфер говорить: більшість з нас мають залежності. Наприклад, якщо опинитись в якомусь місці, де немає зв’язку, то чимало хто з нас відчує певний дискомфорт.

Та і залежність буває позитивною:

«Я – бібліофіл. Якщо  я йду вулицею то читаю все, що написано. Можна сказати, що це – залежність. Залежність від тісного зв’язку з комунікаціями, з надписами. Я йду вулицею і намагаюсь все прочитати. Але, коли є можливість поспілкуватись особисто, то я вже не помічаю, що там написано на стінах. Я звертаю свою увагу на людей, які тут знаходяться», – зазначає лікар.

Отже, коли ми можемо вільно обирати робити чи не робити щось, то це звичка, якщо ми не можемо зробити такий вибір, то це – залежність, пояснює Самуїл Пфайфер.

Чому вона виникає? Люди, залежні від алкоголю говорять, що коли трохи вип’ють, почувають себе впевненішими, пояснює психіатр.

Є два рівня залежності: біологічний і психолого-соціальний. На першому – людина сильно реагує на речовини, які потім можуть зробити її залежною.

А що уявляє з себе психолого-соціальний рівень залежності? Доктор Пфайфер наводить приклад. Уявіть, що у людини було не дуже щасливе дитинство – з насильством, нехтуванням потреби дитини. Вживаючи ж наркотики, людина відчуває себе звільненою від того тягаря, який вона несла в собі все життя.

Чи зможе людина позбавитись від залежності самостійно, залежить від того, наскільки сильна ця залежність.

Читайте також: В Америке от алкоголизма не кодируют, — психологи

 «Дослідження європейські показали, що є досить значна кількість випадків, коли людина без спеціальних терапевтичних заходів звільнилась від залежності речовинної. Звільнення від залежності може бути дуже простим, а може бути дуже складним. Все залежить і від типу наркотика. З марихуаною, канабісом це легше. Звільнитись від героїнової залежності це дуже серйозна проблема», – говорить лікар.

Але окрім залежності від певної речовини, є і інші залежності. Наприклад, інтернет-залежність. 15 років тому перші такі пацієнти з’явились в кабінеті Самуїла Пфайфера:

«Через інтернет до нас приходить порнозалежність. Якось на консультацію прийшла дівчина в дуже неспокійному стані. З її мамою трапилась неприємна історія. Вона хотіла використати для доступу в інтернет комп’ютер свого батька. Але раптово вона потрапила в цілу директорію, де тато ховав порнофото.  Тисяч! Вона була шокована, вона побачила, що у її тата є таємне життя. Це був улюблений батько успішний бізнесмен, але він потребував такого роду речей. Коли це стало відомо, виник конфлікт з мамою. І стало потрібно звільняти з цієї ситуації всю родину». 

Через інтернет люди стають залежними не тільки від порнографії, а й від комп’ютерних ігор. Від онлайнказино може розвинутись така ж залежність, як і від звичайного казино. Існує і залежність від чату. Тобто немає нічого поганого, що людина прагне до спілкування, але відомі випадки, коли молоді люди не могли заснути, не поспілкувавшись в чаті.

«Якщо ви бачите, що ви відмовляєтесь від живого спілкування з друзями, це є ознакою, що ви залежите від інтернету», – говорить психіатр.

Самуїл Пфіайфер зазначає: від 3 до 5 відсотків активних користувачів інтернету впадають в залежність. Хто більше схильний до такої залежності? Доктор зізнається: відповіді на це питання немає.

Можна припустити, що у віртуальному світі, під час комп’ютерної гри людина досягає більшого успіху, ніж в реальному житті. Через не він і манить її.

Часто людина не впевнена в тому, що може бути успішною в реальному житті.

Чому? Самуїл Пфайвер пропонує згадати, зокрема, скільки гарних, красивих жінок можна побачити в інтернеті. Є певні стандарти, яким люди хочуть відповідати. Це спонукає більше уваги приділяти своїй зовнішності.

В чаті ж це – не обов’язково. Тут ви можете говорити про себе все, що завгодно, можете створити про себе враження такої людини, якою ви мрієте бути.

Самуїл Пфайфер зазначає, що в такому випадку людині треба поглянути на себе і знайти в собі якісь унікальні риси та якості, те що стане основою нашої привабливості для інших людей.

Валентина Троян, Точки опори