«Громадське радіо»
20-річна Наталя Держипільська за освітою швачка. Втім іграшки ніколи не робила. Переїхавши з мамою до Дружківки, взялася за цю справу. Спочатку зробила зайця, потрібен був подарунок, а грошей не було.
Потім стала далі розвиватися:
“Хобі з’явилося торік влітку. Іграшки я завжди любила, це для мене якась чарівність, а займатися почала, бо потрібен був подарунок. Спробувала і відкрила для себе багато нового. В Інтернеті знайшла масу ідей, загорілася і почалася творчість”, – згадує Наталя свої перші роботи.
Для своїх виробів — ляльок, зайців, ведмедів — Наталя намагається використовувати натуральні тканини, виключно яскраві, аби сама іграшка несла у собі позитив. А ще знайомі кажуть, що і вона схожа на своїх ляльок. Хоча усіх їх вона бере зі своєї голови.
“Для мене це справжнє відкриття, яскраві кольори, фарби. Уява, думка — усе відкрилося. Я вкладаю душу усю, любов у цю іграшку — і вона такою виходить. Коли починаю шити, є заготовка зайця, я не знаю, який він буде. Я просто шию одяг, а воно само якось виходить. Багато хто говорить, що ляльки схожі на мене усі”, — каже Наталя.
Реалізує свої авторські роботи через соціальні мережі і на численних ярмарках. Говорить, що познайомилася з багатьма творчими людьми вже тут, у Дружківці. Написала проект, отримала техніку для шиття від грантодавців з Міжнародної організації з міграції.
“Мій перший ярмарок був тут, у Дружківці. Це був День міста. Знайомі покликали взяти участь. Перший ярмарок пройшов дуже вдало, я навіть не очікувала. Стільки людей із захопленням казали, що такого не бачили у місті. Це дало мені ще більший стимул, що треба це робити”, – розповідає Наталя про свої успіхи.
Нещодавно молоду майстриню запросили до краматорського Центру психосоціальної допомоги переселенцям. Наталя охоче відгукнулася. Проводила майстер-класи, навчала людей шити іграшки, аби такою арт-терапією допомогти переселенцям подолати психологічний бар’єр і адаптуватися до нового життя.
“Покликали проводити майстер-класи для переселенців. Там збирають багатьох людей, які хочуть чогось досягти, чомусь навчитися. Проводять такі ж переселенці, як і я. Ми з ними робили ведмедів. Усі були у захваті. І діти шили, і батьки допомагали. Люди прагнуть цього навчитися”, — говорить дівчина.
Зараз Наталя Держипільська навчається у харківському виші на дизайнера одягу і мріє відкрити власну арт-студію. У ній шитиме одяг на замовлення і продаватиме свої авторські іграшки. У тому, що їй вдасться це, не сумнівається, бо має оптимістичну натуру і попри труднощі завжди посміхається.
Наталя Поколенко з Донеччини для «Громадського радіо»
Оцініть цей матеріал і запропонуйте свою тему для наступної програми