Психолог-казкотерапевт Разіда Ткач говорить: такі розмови потрібні. Втім, важливо, за яких обставин вони відбуваються, в якому емоційному стані батьки та дитина і наскільки остання зацікавлена цією темою.
«Першими починати цю тему не завжди, може бути, доречно. Є вік дітей, коли вони ще не розуміють, що відбувається. До трьох років дитині про це розповідати безглуздо і йому ще поки це не цікаво. Хіба що, якщо у мами великий живіт, дитина його спостерігає і питає: що там у животику? Мама може відповісти, що там братик або сестричка, але навряд чи дитині будуть цікаві деталі, як дитина там опинився», – говорить Разіда Ткач.
У журналістки та ведучої авторки блогу «Радіомама» Анастасії Багалікої троє дітей. Коли народилась молодша донька, старшій було сім років, а середньому синові – п’ять. На той момент, говорить Анастасія, діти вже почали дещо розуміти. Наприклад, те, що діти беруться з маминого животика:
«Звичайно, постало питання, як вони з цього животика вибираються, але вони знають, що, коли народжується дитина, вона народжується в лікарні, діти припускають, що роблять кесарів розтин. Я казала, що мені живота не різали, що сестричка Діанка вибралася сама. Ми не поточнювали цей момент. І вони якось це таким чином сприйняли, що коли дитині час народжуватися, вона вибирається з животика».
Говорити про те, звідки беруться діти можна й у формі казок, вважає Разіда Ткач. І необов’язково ці казки мають бути про чоловіка й жінку, у яких народилася дитина:
«Діти до п’яти років взагалі мислять образами. Це може бути казка, наприклад, про явище природи. Сонечко на небі побачило красиву річку і полюбило цю річку, стало посилати їй свої промінчики і завдяки цим промінчиками водичка в річці нагрілася і на небі народилося хмарка. Тобто для дитини архетипичний якраз той посил, що чоловіче (сонце) взаємодіє з жіночим (річкою) і в результаті виходить щось нове. Трохи схоже на річку, трохи схоже на сонце. На річку – бо з води, на сонці – тому що на небі».
Анастасія Багаліка впевнена: говорити з дітьми про те, звідки вони беруться, потрібно. Навіть у дошкільному віці. Це мають бути якісь базові речі:
«Наприклад, що діти народжуються, що їх виношують, що вони народжуються у жінки, що вона їх носить у себе в середині, в животі. Моя старша дочка якось прочитала фразу «діти з пробірки». Вона мене спитала, як це. Я почала пояснювати, що це коли запліднення відбувається поза межами жіночого тіла, що таке теж можливо».
Тим більше варто говорити, якщо очевидний інтерес самої дитини до цієї теми, наголошує психологиня.
«З однолітками багато речей обговорювати набагато простіше, але не факт, що те, що вони обговорять з однолітками є правдою чи тією інформацією, яку дитина повинна для себе зрозуміти. Краще, щоб батьки були в цьому питанні прозорими і пояснювали все, як воно є насправді, але без деталізації», – наголошує Разіда Ткач.
Слушатель из Днепра Игорь: Мені син постійно ставить питання про душу. Де вона знаходиться? Куди вона дівається? І ми вже говоримо про це рік.
Вона зазначає: існує багато гідних батьківських пояснень тому, звідки з’являються діти:
«Усередині тата дозріває насіння, яке потім потрапляє в маму. Це насіння з’єднується в маминому животі з маминим насынням і ось так починає розвиватися дитина».
Та навряд чи таке пояснення задовольнить підлітка. Що говорити дорослій дитині? Анастасія Багаліка не приховує: про це думає з жахом і поки уявляє, як це має бути.
«Я чомусь раніше думала, коли вони були маленькі, відірвано від контексту, що ось вони стануть старшими, підлітками і це вже будуть інші діти, ти їх якось по іншому будеш сприймати. Чим старшими вони стають, тим більше я переконуюсь в тому, що нічого не забувається, ти продовжуєш їх сприймати як маленьких кумедних істоток, які кілька років тому бігали в памперсі по дому, робили всяку шкоду. А вони старшають, дорослішають, хочуть, щоб ти їх сприймав по іншому. Це не завжди вдається. Тому я думаю про цей період дорослішання, підліткового віку трохи з острахом, тому що мені буде страшно показати їм, що я не ставлюся до них як до дорослих», – говорить Анастасія Багаліка.
На це фахівчиня відповідає, що подібні діалоги з дитиною краще вести від початку статевої зрілості і розумною їй мовою. Це необхідно, щоб уберегти її від можливих провокацій, зґвалтувань, небажаної вагітності.
«Щоб вони розуміли, до чого може привести зайва відвертість, зухвала поведінка. Звичайно, про це потрібно говорити, пояснювати. Я думаю, що в підлітковому віці і потрібно пояснити, як це відбувається, які можуть бути наслідки такого контакту», – додає Ткач.
Психологиня зазначає, що інтимні стосунки відіграють важливу роль у сімейному житті. Якщо ще у підлітковому віці сформувати правильне ставлення до них, то в подальшому людина уникне багатьох проблем.
«Сексуальні стосунки ніхто не відміняв. Це дуже значуща складова подружніх відносин, дуже багато сімей розпадаються або їх відносини стають конфліктними саме через те, що ця функція з роками нівелюється, стає менш значущою в сім’ї»
За словами Разіди Ткач, не менш важливо говорити з дітьми і про відповідальність в інтимних стосунках.
Валентина Троян, Точки опори
0