Тварини на передовій: бойовий качур та миша Валєра
Подолати щоденний стрес бійцям на передовій часто допомагають тварини. Найчастіше це коти та собаки, але іноді серед улюбленців бувають і інші тварини.
Громадське радіо
У 5-й роті 72-ї моторизованої бригади під Докучаєвськом Донецької області вже два роки живе качур. Качура звуть Золотий. Історія такого ймення невідома, бо давали її бійці попередніх мобілізацій. Власне, вони і купили двох Качурів собі на суп. Розповідає командир відділення Ігор, який не хоче називати прізвище:
«Було два качури. Вони хотіли їх обох на суп, на холодець пустити. Одного зарізали. А одного залишили. І тоді, коли почався обстріл, він почав ховатися. І через це його залишили.
Такий розумний?
Ну так. До рук іде, ручний
А собаки на нього не кидаються?
Він сам собакам відпор дає. Він відганяє, бойовий у нас».
Качур Золотий їздить з бійцями на броні, виходить на шикування. Коли раптом його нема на шикуванні, то командир неодмінно запитує: «Де головний?».
У боях із собаками він дістав поранення – втратив хвоста. Але зарекомендував себе справжній бійцем і собаки більше його не чіпають.
Старший лейтенант Петро Паєвський каже, що на війні трапляються найдивовижніші історії дружби людини з тваринами.
«Миші в бліндажі діставали нас надзвичайно. І от одна миша, зненацька ми її прибили капцем. А потім вона почала себе дивно поводити і навіть приходити до нас до столу, коли ми сідали обідати в бліндажі. Ми їй клали купку і вона їла. Ми її назвали Валєра. Чому Валєра – не пам’ятаю».
«І коти, і собаки вони прибиваються. Та й не тільки прибиваються.
Їдеш десь, бачиш кошеня мале, собаченя, забираєш його. Воно якось зігріває душу. З ним легко. Як не банально звучить, адже всі такі військові, всі обвішані зброєю. Але воно таке беззахисне. З ним не страшно. Воно до тебе горнеться. Ти до нього горнешся. Певний такий сімейний затишок створює», – розповідає боєць.
Юрій Луканов з Донеччини для «Громадського радіо»
За підтримки
Точки опори
Цей матеріал було створено за підтримки International Medical Corps та JSI Research & Training Institute, INC, завдяки грантовій підтримці USAID. Погляди та думки, висловлені в цьому матеріалі, не повинні жодним чином розглядатися як відображення поглядів чи думок всіх згаданих організацій.
This material has been produced with the generous support of the International Medical Corps and JSI Research & Training Institute, INC. through a grant by United States Agency for International Development. The views and opinions expressed herein shall not, in any way whatsoever, be construed to reflect the views or opinions of all the mentioned organizations.
