Ми стали ще більш чорно-білими, і мене це лякає — Вахтанг Кіпіані
Вахтанг Кіпіані розповів Тетяні Трощинській про свою службу в армії, ставлення до операції в Курській області та відповів, чи призводить незнання історії до воєн.
Незнання історії призводить до воєн. З такою думкою в етері Громадського радіо погодився журналіст, історик, головний редактор «Історичної правди» Вахтанг Кіпіані.
«Незнання, невикористання, або нерозуміння мотивів твоїх сусідів, опонентів, ворогів, звичайно, послабляє тебе і створює ілюзію ворогам. Що якщо людина чогось не розуміє, або чогось не має, її можна взяти голіруч. Путін став жертвою власної ілюзії. Або ілюзії тих людей, які для нього експертні в галузі України, її цивілізації, ідентичності і так далі. Умовний Медведчук йому казав: „Та все буде добре, тут все порішали. Я кому треба подзвоню. Там ці не вийдуть з казарми. Ми їх там погасимо за два дні“», — припустив історик.
Але, за його словами, в Україні народилося покоління вже часів незалежності.
«І плюс разом з ними народилося покоління їхніх батьків. Бо батьки дуже часто ідуть за дітьми. Я думаю, що діти-патріоти підтягують батьків. Двоє кримчан у 2014 втратили дім, переїхали до Києва. Російськомовні кримчани. Народилась дитина вже в Києві. І вони заради цієї дитини перейшли на українську мову», — навів він приклад.
Про категоричність українців
Вахтанг Кіпіані служить в армії, але не як журналіст. Він підмітив, що українці сильно змінилися під час цієї війни.
«Це я бачу по безлічі знайомих. Оскільки життя подарувало тепер службу в дуже різних підрозділах, в дуже різних областях. Я побачив зрізи різних страт суспільства, до яких я часто не мав жодного відношення. Тобто я бачу, що люди міняються. Я вважаю, що це позитивний момент і на загал, це те, що великою мірою залишиться. Тобто люди дуже включені. Люди не позірно, а реально патріотичні», — додав військовий.
Що стосується негативу, то українці стали ще більш категоричними.
«Ми стали ще більш чорно-білими. І от це мене лякає реально. Тому що, якщо люди залишаться такими ж чорно-білими… А життя точно не чорно-біле. Вони будуть стикатися з тим, що їх ніхто не хоче розуміти. Бо чорно-біле чорно-біле не розуміє. І, відповідно, ми завтра почнемо говорити про українську політику, про українську літературу, про все на світі. А якщо позиція буде такою ж сталою „за“ і „проти“, то ти завжди будеш виходити тільки на конфлікт. І тому безліч конфліктів після перемоги, після війни мене лякає», — підсумував він.
Про Курщину
Вахтанг Кіпіані підтримує операцію на Курщині як сторонній спостерігач і захоплюється майстерністю ЗСУ.
«Мені подобається те, що українська армія перейшла цю видиму і невидиму межу. Перетнула червону лінію. І, як виявилося, що наші підрозділи дуже добре підготовлені тактично. І вони добре виконують задачу. І захоплено понад тисячу квадратних кілометрів російської території. Відбуваються заходи зачистки тих територій, які для нас стратегічно тепер важливі. Як спостерігач, скажу, що мене захоплює. Тому що, звичайно, велика війна — це дуже багато асинхронних дій. І нам часом бракувало цього. Росіяни діяли часто асинхронно. У них є п’ята колона. У нас, на жаль, п’ятої колони на території Росії немає. Тому ми маємо діяти там, де буде загроза легітимності. Бо цар, виявляється, не справжній. Бо цар не може захистити своїх підданих», — впевнений він.
За словами Вахтанга Кіпіані, легітимність російського президента тримається на грошах, на виплатах тощо.
Про російську пропаганду в Україні
Частина російських наративів добре лягає на внутрішні переконання людей. Тому вони ефективні, вважає Вахтанг Кіпіані.
«Картина фронту відома. Не читаєте українські джерела, подивіться будь-які іноземні. Тому що це така війна, її не можна приховати. Затримка може бути на 2-3 дні, що пов’язано з оперативними потребами. Наприклад, deepstate дає із запізненням на 2-3 дні. Але інші карти дають реальну картину», — запропонував він.
Росія працює на історичну частину суспільства, на людей, які не впевнені і не довіряють всім іншим, зазначив Вахтанг Кіпіані.
«Хтось вклав гроші, якісь там сертифікати, їх вкрали. І людина тепер не довіряє, ні банкам, ні державі Україна. А тепер виходить, що в якийсь момент наше життя залежить від стабільності, і взагалі існування держави Україна. Як це переключити? Хтось переключає. Але хтось це не здатний вже зробити. Тому їхня психологічна орієнтація на Росію зрозуміла. Не на Росію як політичний орган. А на Росію, яка дає поживу. Яка пояснює, що діти депутатів не воюють, депутати не воюють. Ми ж знаємо, що воюють насправді. І є загиблі депутати: і Марченко, і Олег Барна, Слабченко (депутат попередніх скликань з Волині). Я бачив людей з дуже різних середовищ. Навіть біля мене є кілька мільйонерів, які воюють», — підсумував Вахтанг Кіпіані.
Додатково:
Нагадаємо, за словами співзасновниці «StopFake» Ольги Юркової, віру у фейки пояснюють особливостями людської психології. Фейкові новини приваблюють людей своєю новизною. Фейки вирізняються у стрічці новин: провокують набагато більше емоцій. Відомо, що у людини спочатку включаються емоції, а вже потім — інтелект. Оскільки люди нині стали обережніше ставитися до інформації, фейки еволюціонують.
Як уберегтися від фейків читачам Громадського радіо радила Олена Чуранова. За її словами, для цього потрібно перевіряти всю інформацію. А найлегший спосіб не повестися на фейки, зазначила фактчекерка, — це влаштувати інформаційний чекап: перевірити ті джерела, які ви читаєте. І якщо вони поширюють щось сумнівне — просто прибирати їх зі свого простору. Споживайте перевірену інформацію з перевірених, авторитетних медіа.
Попри те, що джерелом отримання новин та інформації українці називають Telegram, 20-30% опитаних не пам’ятають назви жодного Telegram-каналу, на який підписані. Про це повідомив виконавчий директор Київського міжнародного інституту соціології Антон Грушецький в етері Громадського радіо.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту