Гостя — журналістка, психологиня Лариса Волошина.
США закликали Україну припинити удари по російських нафтопереробних заводах, бо це може підвищити світові ціни на нафту і спровокувати помсту з боку РФ, написало 22 березня видання Financial Times із посиланням на трьох неназваних осіб, знайомих з обговореннями.
В Офісі президента України назвали інформацію Financial Times про вимогу США не завдавати ударів по нафтопереробних заводах (НПЗ) Росії фіктивною. Радник глави Офісу президента Михайло Подоляк наголосив, що це «фіктивна інформація» і ніхто не буде після двох років повномасштабної війни диктувати Україні умови ведення цієї війни.
Лариса Волошина: Не важливо, чи було таке прохання, про яке написало Financial Times. Важливо, що якщо воно вже написане в респектабельній пресі, це означає, що будь-яке зростання цін на нафту буде перетлумачене як «усе це через те, що нехороші українці борються». От такі «егоїстичні українці» — хочуть жити.
Заборона на експорт нафти з 1 квітня була в Росії заявлена ще 3 тижні тому. І от зараз, коли Україна почала бити по нафтопереробних заводах, Росія стикнулася з проблемою. У неї величезна кількість нафти, яку вона не може переробити на бензин, керосин і дизпаливо. Найімовірніше, Росія буде якраз змушена скидувати цю нафту за дисконтними цінами. Вона буде демпінгувати.
А ми пам’ятаємо, що Путін особисто був змушений прилетіти в Арабські Емірати і кланятися саудитам через те, що ОПЕК йому дуже чітко сказав: «Дружочек, ти порушуєш наші домовленості про скорочення видобутку нафти».
Підвищення цін — це частково рішення ОПЕК. Путін продавав нафту в обхід ОПЕК, і тим самим демпінгував їхні ціни. Тому він змушений був вибачатися, що більше він так не робитиме. І тепер у нього ціла купа нафти, переробити він її не може. Зупинити видобуток не може, тому що треба законсервовувати нафтові свердловини, а це проблема — потім їх розконсервовувати. Вони і так на ладан дишать.
І в результаті, те, що зробила Україна: вона погралася в геополітику.
Читайте також: Риторика Трампа щодо України змінилася: пояснюємо чому
Чому, наприклад, і Сполучені Штати, і Європа, коли вводили ембарго і такі санкції проти російської нафти… От всі ці їх розмови: «Ми намагаємося знизити продаж нафти в Європу». Але, тим не менш, в Європі не було жодних санкцій проти нафтопродуктів. А це якраз і є той бензин і дизпаливо.
Тому Україна фактично ввела санкції на російську паливно-мастильну продукцію. Що, в принципі, одразу обурило Сполучені Штати.
Коли нам Financial Times пише, що, мовляв «це може привести до ескалації і до ударів по українській інфраструктурі», і тут, буквально за кілька годин до виходу цієї статті у світ, іде удар по ДніпроГЕС.
Це дуже зручно: говорити про те, що удари по ДніпроГЕС і по українській енергетичній інфраструктурі — це відповідь через нафтовидобувну галузь, але це не так. Тому що Дніпро ГЕС — це якраз те, що міжнародне право трактує як воєнний злочин на кшталт використання тактичної ядерної зброї.
Для Росії зараз дуже вигідно вдати, що ті воєнні злочини, які вони собі задумали, — це якась відповідь через Україну. А не їхня оця злочинна терористична тактика. І ми бачимо, що, в принципі, світ, і в першу чергу, Сполучені Штати погоджуються з тим статус-кво.
Це і є оте «гасла окремо, а реальність окремо». Світ програє Росії. Він не може навіть у своїх виступах назвати речі своїми іменами і дати відсіч Росії, якщо не якимись діями, то хоча би чіткими формулюваннями.
Лариса Волошина: Приїзд Саллівана дуже цікавий. Тут питання: а навіщо приїжджав? Ми бачимо, що не було жодних пакетів з ним разом, не було нічого абсолютно. Тобто в принципі, тут такі варіанти: або він приїхав і привіз якісь хороші новини (хоча дуже сумнівно), або він привіз погані новини (таку версію я чула). Але, на мій погляд, є ще третій варіант.
Сполучені Штати дуже сильно втрачають у своєму образі світового лідера. І вони зараз намагаються утримати цей образ коштом якихось порад, гасел, цих дипломатичних ігор. А так вже не виходить, тому що світ розхитаний дуже сильно. І, мені здається, що приїзд Саллівана — це взагалі не про нас. Це про Сполучені Штати. Це їм треба рятувати свій бекґраунд, удаючи, що вони ще на щось впливають.
Це те саме, що робить російська опозиція. Вони завжди апелюють до України, мовляв, «Побудьте з нами, прийміть нас, давайте ми поруч постоїмо». Таким способом Салліван намагався легалізувати світове лідерство Сполучених Штатів, постоявши поруч з Україною.
Те, що в них немає плану B, — це не тому, що республіканці погані або Трамп заблокував допомогу 60 мільярдів. Це тому, що коли почалося блокування у США під час голосування за бюджет у Пентагоні, демократи викреслили продовження лендлізу. І от кожен раз вони приїжджають розповісти нам, що вони нас підтримують.
«Ми з вами, ми на вашому боці. Але зрозумійте, в нас тут вибори, в нас тут ще щось. Ось це такі складні процеси». Це звучить абсолютно аморально. Тому що не важливо чому. Важливо, які наслідки. Вони постійно намагаються уникати питання наслідків, пояснюючи нам причину «чому».
Лариса Волошина: Тема мобілізації — це наша тема, яку ми не обговорюємо. Це тема українських парламентарів і української влади. Питання зброї — це тема Сполучених Штатів. Дуже цікаво, як ми обговорюємо, що там Сполучені Штати, чи дадуть вони нам зброю. При цьому забуваючи, що є завдання, яке ви маєте виконати заради виживання всіх. У тому числі тих, кого ви все одно будете мобілізовувати, але часу на їхню підготовку не вистачить. І кількість загиблих буде набагато більша. Бо ті, хто сьогодні на фронті третій рік — це вже дуже сильне емоційне виснаження. І ви просто вбиваєте цих людей. От конкретно кожного.
Через певний строк людина, знаходячись у ситуації постійної безпеки, починає психологічно нехтувати безпекою. І тому величезної кількості поранень і смертей могло би не бути, якби людина не була психічною, емоційно виснаженою.
Тому в такому випадку кількість загиблих, у тому числі, і на совісті цих людей, бо вони виснажили тих, хто прийшов три роки тому.
Лариса Волошина: У законі немає строку демобілізації. Навіть російський закон має рік. Людину мобілізують на рік. Звісно, вони його не виконують, але в них це прописано, бо вони готувалися до довготривалих війн. У нашому законі, на жаль, немає строку демобілізації. Відповідно, ті люди, які туди потрапили, звідти живими не вийдуть. І вони це знають. І в якому пригніченому стані вони перебувають. Так не можна, тому що суспільство має рятуватися.
Більшість людей насправді не воює на передовій. Це ізраїльські дані. У штурмових боєвих загонах перебуває не більше 30% загальної численності армії. Якщо наша армія мільйон, то з неї десь 300 тисяч — це ті, хто воює. Усі інші — це логістика і допоміжні сили. Тобто це юристи, штабники, дронщики, логісти, інженерні війська. Тобто чому ходять люди і розповідають: «Слухайте, давайте заберемо тепер поварів і відправимо їх в окоп, а вони втримають фронт».
Тобто ми бачимо продовження всього цього популізму, яке коштує життів захисників, яке буде коштувати життів мирного населення в разі прориву фронту.
Людину мобілізують. Ти приходиш, у тебе там рота, умовно, людей 100, навколо тебе люди, які воюють вже півтора-два роки. І ти в них, поруч з ними, спокійно входиш. А коли вас зберуть загоном 100 людей нових, то ви там усі поляжете. І тому є питання оцієї нормальної, спокійної мобілізації і ротації. Коли людина відслужила певний строк, вона виходить в резерв. Тобто ти відслужив, ти повернувся, ти раз на пів року приїжджаєш потренуватися, подивитися в бінокль на білорусів. І повертаєшся додому через тиждень.
Читайте також: Ніхто не хоче брати на себе політичну відповідальність — Рейтерович щодо законопроєкту про мобілізацію
Тетяна Трощинська: Час від часу взагалі з’являються протягом останнього місяця повідомлення з кулуарів Верховної Ради про те, що чи то 20 депутатів, чи то 15, 50 депутатів готові скласти свої депутатські повноваження. Тому що все складається не так? Відповідальність величезна, країна у війні. Хочуть, але їх не відпускають. Цифри називав Роман Лозинський з «Голосу»: за березень Верховна Рада сумарно засідала 8,5 годин.
Лариса Волошина: Це все наслідок голосування українського народу, бо байдуже, кого там обрали президентом. Головне, кого ви обираєте в Верховну Раду. Ви маєте думати.
Ці люди не готові, безумовно, продовжувати каденцію. Але є і підсвідомі причини.
У тих, хто нічого не робив, вирішував свої справи, нагрібся під час війни, бо контролю ж нема. Ці люди, як і Путін, зацікавлені в знищенні України. Бо якщо ти особисто візьмеш своє нічого, дружину, коханку, собачку, тещу і поїдеш в Дубай жити, то тобі вже особисто вистачить. Єдина причина, чому тобі вистачить на все життя — якщо тебе не будуть доганяти, якщо України не буде.
Це як причина, чому Путін напав на Україну широкомасштабним вторгненням. З того часу, як він окупував Крим, анексував його, в нього немає виходу. Він має знищити Україну як позивача до міжнародного права.
Лариса Волошина: Усередині Росії пішло протистояння тих, хто підтримує саму ідею боротьби. Це ж теж дуже важливо, тому що це ідея боротьби.
Там є теж обурення щодо того, що ідея боротьби — це єдиний шлях. Для мене, наприклад, дуже важливим є те, що багато російської опозиції зараз просто в шоці. Вони в істериці. Вони говорять про те, що українська влада, особисто Зеленський, «робить якусь помилку», що він не йде на перемовини. Бо «він може втратити те, що було здобуто таким великим героїзмом».
Його героїзмом, звісно. «Чи наважиться він піти проти думки свого натовпу?». Почекайте, натовп — це ми.
Вони не закликають Путіна припинити. Вони не закликають Путіна негайно йти на перемовини з Україною, мовляв, бо «ти руйнуєш нашу країну». Ні, вони закликають нас. І це звучить дуже цікаво.
Вони настільки в контексті Кремля. Вони настільки бояться нашої перемоги. Вони настільки бояться звільнення Росії і падіння путінського режиму, що це неймовірно. Тому що дуже зручно демонструвати цю картинку: «ми в боротьбі, ми стали в такий флешмоб, ми подули в дудочки, помахали прапорцями».
Ми ламаємо всю цю картинку. Ми ламаємо її всім. Що треба битися, а не розказувати одне одному гасла, давати порожні обіцянки і прикриватися красивими позами. Оце те, про що ми говоримо. І це те, що український народ, українське військо продемонструвало. Але, на жаль, ми бачимо, що українська влада не в контексті загального українського тренду зараз. І частина українського суспільства не в цьому контексті.
Слухайте також: Максим Колесніков: Є дві форми протесту для росіян: донатити ЗСУ і воювати
Раніше, 20 березня, радник президента США з питань національної безпеки Джейк Салліван у Києві зустрівся з Володимиром Зеленським та Андрієм Єрмаком, щоб, як він написав у Twitter, «підтвердити непохитну відданість США підтримці України».
Нагадаємо, 25 грудня стало відомо, що Кабмін вніс до Верховної Ради законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань мобілізації, військового обліку та проходження військової служби» № 10378, у якому регулюються питання щодо відстрочки від призову на військову службу, у тому числі людей з інвалідністю.
Уряд пропонує парламентарям накласти низку обмежень на тих громадян, які не виконали обов’язки щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, для порушників правил військового обліку та законодавства про оборону підвищити штрафи, а за відмову проходити медогляд позбавляти волі, так само як за ухилення від мобілізації.
Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець заявив, що деякі норми законопроєкту про мобілізацію можуть суперечити Конституції. 8 січня стало відомо, Комітет Верховної Ради з питань антикорупційної політики визнав урядовий законопроєкт «про мобілізацію» таким, що містить корупційні ризики.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі