Чи можна довіряти дослідженням, зробленим на окупованих територіях?

Про дослідження громадської думки на територіях, непідконтрольних Україні, ми поговорили з Віктором Андрусівим, директором Інституту майбутнього, та Марією Золкіною, політичним аналітиком Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва».

Богдан Хворостяний: Ця компанія — «Нью імідж маркетинг груп» достатньо мало відома, не має власного веб-сайту, крім того, я не зміг знайти її контактів.

Віктор Андрусів: Я не знаю, як ви шукали, в неї не просто є веб-сайт, це дуже професійна компанія, в якої навіть є цілі спеціалізовані приміщення для проведення фокус-груп, опитування і всього іншого.

Ви маєте розуміти, що так звані великі брендові компанії, які працюють у Києві, насправді, в регіонах залучають такі от компанії як «Нью імідж маркетинг груп», тому що саме такі компанії і мають розвинути «поле», в них є «польові» інтерв’юери і вони закривають цілий ряд областей. До війни ця компанія працювала на території Донбасу, і в них залишилися там контакти з тими інтерв’юерами, з якими вони працювали ще до війни.

Анастасія Горпінченко: Сумніви щодо проведеного дослідження висловили представники монобільшості – партії «Слуга народу», це Сивохо та Корнієнко. Чи якось перед тим, як замовити проведення дослідження саме цій компанії, чи перевіряли ви її доброчесність?

Віктор Андрусів: З цією компанією ми працюємо вже два роки, і в нас ніколи не виникало сумнівів у професійності цієї компанії, в тому числі і в її доброчесності. Щоб ви знали, ця компанія також була підрядником національного екзит-полу, і її дані виявилися найточнішими зі всіх.

• Ця компанія також була підрядником національного екзит-полу, і її дані виявилися найточнішими зі всіх

Богдан Хворостяний: Як взагалі можливо провести дослідження на окупованих територіях, тим більше – очі в очі, не дистанційно?

Віктор Андрусів: Це, насправді, була дуже складна історія, і ясно, шо ми її не провели так, що інтерв’юери вийшли і опитали людей. На окупованій території залишається мережа людей, які можуть провести опитування. Ми розробляли з ними спеціальну легенду для того, щоб людина, яку опитують, довіряла інтерв’юеру. Ця спеціальна легенда – в чиїх цілях і від кого проводиться дослідження. Я не можу це говорити, щоб цих людей не виявили. Після цього ми розробляли анкету і цю анкету тестували кілька разів. Аж поки ми не побачили, що дані, які ми отримуємо, релевантні.

Друга складова – вибірково здійснюється контроль, робиться обдзвін респондентів і їх запитують, чи дійсно вони давали це інтерв’ю, як вони оцінюють його і тому подібне. Всі ці речі ми перевірили по 10, по 20 разів. В нас немає ніякого сумніву, що вони є об’єктивними.

• В нас немає ніякого сумніву, що дані опитування є об’єктивними.

Анастасія Горпінченко: Як ви думаєте, чи впливало на відповіді людей те, що вони, можливо, побоювалися тиску згодом після участі у цьому опитуванні?

Віктор Андрусів: Ми це проходили в попередніх етапах, коли ми тестували легенду і тестували анкету. Не можна питати людей щось в стилі про анексію Криму, треба формулювати таким чином – про приєднання Криму до Росії. У тому, що ми по факту опитували, я не можу сказати, що мав місце страх. Коли людині страшно, вона відповідає не те, що вона думає, але це робить на конкретні питання. Наприклад, ми її запитуємо, яким би вона бачила розв’язання конфлікту, а людина каже, що тільки приєднанням до Росії. Але пізніше йде ще 49 питань, в яких би вона відповідала не так. Вона б сказала, що все-таки вона дивиться українське телебачення, що хотіла б зберегти український паспорт, і тоді б порушувалася логіка. Такі анкети відчувалися і відкладалися. Лишилися тільки ті, які вважали релевантними. Ми зібрали не 1600 анкет, ми зібрали набагато більше.

Анастасія Горпінченко: Пані Маріє, чи проводилися раніше такі опитування?  

Марія Золкіна: По-перше, треба розділяти. Є опитування, які проводилися на непідконтрольних територіях суто з гуманітарних питань, і я вважаю, що такі опитування мають місце бути. Вони стосуються потреб людей і вони визначають політику волонтерських і донорських організацій. А опитування політично-чутливі, суспільно-гострі, там, де як раз є проблема зі щирістю відповідей і проблема участі взагалі людей з іншою точкою зору, аніж така проросійська, такі опитування, я вважаю, неадекватний інструмент для збору даних.

Але все-таки вони були, зокрема, у 2016-му році робила одна українська організація. Плюс робили закордонні організації, зокрема, Центр східно-європейських та міжнародних студій, і було багато запитань в мене до цього дослідження саме тому, що там були теж політично-чутливі питання, але все-таки не такі, як вийшли у «Дзеркалі тижня». А це перше велике дослідження з купою гострих чутливих питань було проведено українською соціологічною службою на замовлення дуже авторитетного видання. Відповідно, підключається питання легітимації викривленої реальності, яка існує на теренах «ДНР» і «ЛНР» вже українськими авторитетами.

Богдан Хворостяний: Як оцінюють це дослідження в середині соціологів? Чи приймають його до уваги?

Марія Золкіна: До уваги приймають, але звертати уваги на конкретні цифри не можна, на мою точку зору. Тому що стільки запитань і застережень, скільки виникає на етапі підготовки такого опитування, не виникає в традиційному, класичному випадку репрезентативних опитувань на території України чи в будь-якому іншому демократичному суспільстві. А тут є цілий ряд застережень.

По-перше, застереження організаційне – це вибірка. Ми не розуміємо точно, хто саме залишився на тих територіях. Ми не маємо статистики виїзду з цих територій в бік Росії. Яка структура населення? Ми не уявляємо, стосовно кого ми робимо оці узагальнені висновки про думку населення так званих «республік».

Друга проблема – не зовсім адекватно підбираються інструментарій. Особисті інтерв’ю не можуть вважатися адекватним методом дослідження на окупованих територіях, бо це метод персоніфікації людини.

• Особисті інтерв’ю не можуть вважатися адекватним методом дослідження на окупованих територіях, бо це метод персоніфікації людини

Ви приходите до неї додому і ставите їй купу питань про те, як вона ставиться до «ДНР», «ЛНР», до Росії, хто винен в конфлікті, хто за що має відповідати, де майбутнє цих псевдореспублік. І самим фактом перевірки анкет це нівелювати неможливо, адже безпека буде для людини в будь-якому разі на першому місці.

По-третє, я не побачила, який був відсоток відмов участі в опитуванні. Це дуже важливо, бо в таких випадках, коли є проблеми з безпекою, люди, які мають іншу точку зору, відмовляються від участі в таких опитуваннях.

Тобто до таких опитувань купа застережень.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.