Кооперація у 20-30 роках була провідним рушієм економічного життя української громади на західній Україні — Кіпіані

Дмитро Бєлобров: Чому вирішили провести таку паралель саме зараз?

Вахтанг Кіпіані: Зараз всі так чи інакше закликають підтримати малий бізнес, тому ми вирішили зробити історії про тих людей, які були невеликими і малими бізнесменами у свій час, вони зіграли в історії Галичини вагому роль.

Радянська влада, яка знищила українську державу і на початку 20-х років встановила свої порядки. На Галичині та Волині, при всіх складнощах і непростих обставинах політичних, соціальних, етнічних все-таки було трошки інакше. Галицький досвід показує, якою б могла бути кооперація в Україні, якби більшовики не перемогли. Кооперація у 20-30 роках була провідним рушієм економічного життя української громади на Західній Україні, вона пронизувала все життя людей.

Анастасія Горпінченко: Які з прикладів кооперацій 20-30-х були найбільш вдалими?

Вахтанг Кіпіані: Була потужна мережа кооперативів по всій Галичині. Були більш локальні фабрики — наприклад, «Фортуна Нова» – цукеркова фабрика у Львові, яка робила смаколики, які ми і зараз знаємо. Була фірма, яка виробляла українські цигарки.

Тоді етнічна структура українських міст була зовсім не такою, як сьогодні. Наприклад, у багатьох райцентрах більшість населення було єврейським. Відповідно, ти мусив здійснити певні зусилля. щоб прийти до крамниці, де був український виробник або український продавець.

Дмитро Бєлобров: Чи виробляли щось на експорт в таких кооперативах, у які країни?

Вахтанг Кіпіані: Експортували в країни Європи. Продукти харчування з Галичини активно продавались у Польщі, Австрії, Німеччині, Франції. Влада заохочували до різної підприємницької активності, щоби не маючи можливості дати зарплату на державних підприємствах, люди могли самі себе забезпечити, платити податки. У другій половині 20-х років починається вбирання влади, починають контролювати економіку, починаються судові процеси, позасудові репресії. Закінчилось все трагічною і страшною історією з Голодомором, після цього залишались тільки артілі, які були вбудовані в колгоспну систему. Не можна сказати, що їх не стало, але все було одержавлене і контролювалось партією і її каральною силою.